Щербак Максим Сергійович

Дата народження:

15.03.1993

Дата загибелі:

19.06.2022 (29 років)

Місце народження:

Україна, Луганська область, Старобільський район, Марківка

Місце проживання:

Україна, Луганська область, Старобільський район, Марківка

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Чугуївський район, Гракове

Місце поховання:

Україна, Харків

Військова служба:

92 окрема штурмова бригада ЗСУ, молодший сержант, В/Ч А 0501, кулометник та сапер

Позивний:

Дротик

Нагороди, відзнаки:

Був нагороджений: – медаль 53 бригади "З Богом за Україну". – медаль "Учасник бойових дій". – пам'ятним значком "Патріот України". – нагороджено відзнакою Президента України "За участь в Антитерористичній операції". – нагороджений подякою за сумлінне виконання службових обов'язків, зразкову військову дисципліну з нагоди Дня Збройних сил України. – нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків, проявлену розумову ініціативу, майстерність, старанність при виконанні бойових завдань. – нагороджений подякою за старанність, наполегливість, успіхи у професійній підготовці, зразкову військову дисципліну та з нагоди святкування Дня сухопутних військ України. – нагороджений медаллю "Захисник Вітчизни". – нагороджений посмертно орденом за мужність ІІІ ступеня.

Максим Щербак народився в селищі Марківка Луганської області. Після школи вступив до місцевого Марківського ПТУ. Максимка був дуже спокійною врівноваженою людиною. Мав багато друзів, цінував дружбу та людей, цінував маму та любив свою молодшу сестру . Його хобі - куховарити, футбол та риболовля. Після навчання працював у Луганську експедитором на кондитерській фабриці "АВК" Також працював охоронцем в ПП "Агротон". З 2016 -2019 рр. підписав контракт на службу в АТО. Служив в 53-ій бригаді. Після закінчення контракту пішов служити в Сіверськодонецький обласний військомат Луганської області.

Коли почалася повномасштабна війна, то Максимка одразу прийняв рішення йти захищати кордони України. «Хто як не я.»- сказав він тоді. - «Там молоді ненавчені хлопці, мені треба бути біля них. Я все знаю, я все вмію.»

28 лютого 2022 року він рейсовим автобусом поїхав до Харкова до своїх побратимів. Служив в 92-ій бригаді імені Івана Сірка.

Матеріали підготували:

Я мати загиблого захисника України, який героїчно загинув під час виконання бойового завдання. На початку повномасштабного вторгнення з донькою Діаною виїхали з окупованої території. За фахом я медична сестра. Займаюся волонтерством на різних заходах : плетіння сіток, приготування їжі , донати для наших хлопчиків та дівчаток, які захищають кордони нашої країни. Донька навчається в Харківській консерваторії, онлайн. На сьогодні проживаємо в Ужгороді Закарпатської області. Герою назавжди 29 років .Герої не вмирають.