Юрчук Роман Віталійович

Волинянин Роман Юрчик - кавалер ордену “За мужність”

У часи боротьби за свою державність український народ витримав не одне лихоліття. Були повстання і війни, пригноблення і Голодомори. За цей період сотні тисяч синів та дочок України віддали своє життя заради нашого кращого майбутнього, за незалежність і гідність, за волю.

Час іде, а історія знову повторюється. І сьогодення вкотре здригається від усвідомлення того, що у центрі Європи в ХХІ столітті, захищаючи рідну землю, виборюючи право на життя, щомиті гинуть найсміливіші. Вони не просто українці, вони - Герої України. Одним із таких є славний волинянин Роман Віталійович Юрчук, чий життєпис обов’язково гідний уваги.

Роман Віталійович Юрчук - солдат, гранатометник 3 роти 1 батальйону 14 ОМБр імені князя Романа Великого (додаток 1). Він народився у селі Суходоли Володимир-Волинського району (зараз Володимирська МТГ) 10 травня 1995 року. У 2010 році Роман закінчив 9 клас місцевої школи та вступив у Нововолинський електромеханічний коледж на спеціальність “Технічне обслуговування і ремонт устаткування підприємств машинобудування”. Під час навчання в коледжі захопився вуличним спортом “Street workout”. Юнак неодноразово брав участь у різних обласних спортивних змаганнях, де часто виборював призові місця.

По закінченню коледжу Роман Юрчук був призваний на строкову військову службу, яку відбував у місті Рівне. Під час служби зарекомендував себе сумлінним, витривалим, відповідальним та чесним солдатом. Після півтора року служби повернувся додому і незадовго одружився.

До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Роман Юрчук працював за кордоном. Молодий сім’янин мав заповітну мрію - придбати власне житло, щоб разом із дружиною звити там затишне гніздечко. Він невтомно і важко працював для досягнення мети, був дуже наполегливим, тому за два роки здійснив свою мрію.

А 25 лютого 2022 року Роман Юрчук не вагаючись записався у лави добровольців та став на захист України від загарбників. На початках повномасштабного вторгнення Роман брав участь у військових діях у Київській, Херсонській, Харківській та Донецькій областях, де проявив себе щирим патріотом та вірним другом для своїх побратимів.

Найкращими друзями Романа Юрчука були його бойові побратими Сергій Трохимович та Андрій Кицюк. Ці хлопці разом пройшли усі випробування війни, ділилися останнім і стояли один за одним горою. Важкою втратою для Романа стала загибель Сергія Трохимовича 9 травня 2022 року [3].

У червні 2022 року Роман отримав поранення та проходив лікування у військовому госпіталі міста Луцьк. Але, навіть перебуваючи на лікуванні, він постійно підтримував зв’язок із побратимами та дуже хвилювався за Андрія Кицюка, який на той момент теж був пораненим.

У липні 2022 року Роман Юрчук знову повернувся на захист Батьківщини. Його відправили на Схід, де велися найважчі бої. Побратими Романа пригадували, що він був дуже впертим, не спавши по дві доби, завзято йшов у бій.

5 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в селищі Яковлівка Донецької області в результаті вогневого контакту Роман Віталійович Юрчук загинув [5].

Невдовзі загинув і кращий друг Романа Андрій Кицюк (07.10.2022 р.) [4].

Поховали Юрчука Романа 9 серпня 2022 року у рідному селі Суходоли (додаток 3).

Указом Президента України №257/2023 від 1 травня 2023 р. за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку солдата Романа Віталійовича Юрчука відзначено орденом “За мужність” III ступеня посмертно [6].

Сьогодні Роман Юрчук разом із іншими борцями за волю України мовчки спостерігають за розміреним життям містян зі світлин на дошці пам’яті у місті Володимир. Тут на площі Героїв 22 травня 2023 року відбулося урочисте відкриття оновленої дошки пам’яті та вшанування полеглих у бою за Україну волинян [1].

Пам’ятають про Романа і у рідному селі. 26 травня 2023 року у ліцеї села Суходоли Володимирської міської ради Волинської області відкрили меморіальну дошку на честь загиблих захисників України, які навчалися у закладі. Серед викарбованих на стелі пам’яті імен є прізвище Юрчука Романа Віталійовича [2].

Роман був свідомою та щирою людиною, люблячим чоловіком, вірним другом, хорошим і турботливим сином та братом. Він назавжди залишиться у пам’яті рідних наполегливим юнаком, який упевнено йшов до мети, будував грандіозні плани на майбутнє, мріяв, кохав та до щему в серці переживав за долю України. Роман Юрчук навічно має жити у нашій пам’яті таким, яким він був - справжнім Героєм.