Половко Олексій Віталійович

Дата народження:

12.12.1975

Дата загибелі:

29.04.2024 (48 років)

Місце народження:

Україна, Донецька область, Донецький район, Макіївка

Місце проживання:

Україна, Київська область, Фастівський район, Фастів

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Покровський район, Соловйове

Місце поховання:

Україна, Київська область, Фастівський район, Фастів

Військова служба:

ТРО ЗСУ, старший сержант

Нагороди, відзнаки:

Медаль "Ветеран війни", Хрест "Честь і Слава", відзнака "Почесний громадянин Фастівської територіальної громади" (посмертно)

Олексій з дитинства любив читати книжки та дивитись фільми про морські пригоди, мріяв стати капітаном та підкорювати морські простори.

Після закінчення ЗОШ №9 у місті Фастові вступив до Київського річкового училища, до служби в армії працював на пасажирських теплоходах, які курсували по Дніпру.

1996-1997 рр.проходив строкову службу у Прикордонних військах України,закінчив школу сержантів та отримав звання старшого сержанта.

Після служби в армії закінчив коледж морського та річкового флоту Київської державної академії водного транспорту, продовжив працювати у галюзі судоплавства України.

В 2008 році закінчив Київську державну академію водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного за спеціальністю "Судоводіння" та отримав вищу освіту за напрямком підготовки "Судноводіння і енергетика суден".

Працював в різних іноземних кампаніях,об'їздив багато країн світу.

Початок повномасштабного вторгнення застав Олексія в Україні. 24.02.2024 року він твердо сказав своїй сім'ї - "Я в окупації жити не буду!". Того ж дня пішов у Фастівський військомат та добровольцем вступив у лави ЗСУ.

Службу проходив в 208 батальоні 114 ОБр ТрО ЗСУ.

Неодноразово виконував бойові завдання на лінії фронту.

В квітні 2024 року був переведений в 134 батальон 114 ОБр ТрО ЗСУ,того ж місяця у складі даного батальону вирушив на Покровський напрямок.Там був прикомандирований до 47 механізованої бригади "Магура".

Вночі 29.04.2024 року приступив до виконання бойового завдання по обороні одного з опорних пунктів на околицях н.п. Соловйове, Покровського району. Зранку російські окупанти почали масований артобстріл по даному опорному пункту. Потім пішли численні штурми. Олексій разом з побратимами відбивались до останнього. Нажаль рашисти мали численну перевагу в зброї та живий силі. Олексій загинув в результаті бою. Також загинули всі побратими,що були з ним.

Через кілька днів українські солдати пішли в контрнаступ та змогли вибити російських загарбників з того опорного пункту. Таким чином вдалось забрати тіла загиблих Героїв.

Олексій був чесним,добрим та порядним.

Любив життя,море та футбол.Любив свою сім'ю та свою рідну Україну.

Був надійною опорою для своєї сім'ї,щирим другом,люблячим сином та братом.

Так вийшло,що сам народився в українському Донбасі та загинув на Донбасі,захищаючи Україну.