Сивак Андрій Сергійович
Сивак Андрій Сергійович, народився 13.08.1998 р. у селі Зарудинці, Ружинського району Житомирської області.
Ріс Андрій веселим, енергійним бадьорим хлопцем.Пішов у школу та закінчив 11класів у 2015р. с.Зарудинці.
З 2015-2016 навчався Андрій у м.Козятин та здобув професію оглядач ремонтних вагонів 4 розряду.
І здається все гаразд....жив і радів життю, завжди був підтримкою батькам , допомагав по господарству,був порадником і другом для сестри Ані та Наталі ,брата Васі та Богдана ,бо виховувався у багатодітній сім'ї. Ось тут уже і 18 - Збройні Сили України, служив Андрій у 95 ДШВ у місті Житомир.
Служба проходила добре, життєрадісний, енергійний,закоханий Андрій 2 жовтня 2021 року одружився з коханою Анею ,і усе було добре кохання,мрії, служба . Служба Андрієві дуже подобалася,підписав контракт на 3 роки. У 2021 році підписує другий контракт у 72 бригаду "Чорних Запорожців" м. Біла Церква.
З початку повномаштабної війни Андрій візразу необдумуючи іде обороняти нас та нашу Україну,був призваний та служив у А4350 46 ДШВ .
10 травня 2022 у Андрія народилася донечка та не довго радів...Залишаючись вірним військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, героїчно загинув 25 липня під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті штурмових дій противника.
В пам'яті Андрій - це надійний друг справжній воїн, побратим, чуйний, веселун . Здавалося ,що таке не можливе!!!
Та ось, кляті вбивці із ордостану, прокляті Господом Богом і людьми із усього світу, забрали молоде життя!!! Захиснику назавжди 23.
Поховали Андрія у рідному селі Зарудинці,Ружинської ОТГ.
24 березня 2024 року в селі Зарудинці відкрито Алею Пам'яті, на якій увіковічено імена Героїв -односельчан , які загинули за свободу та незалежність України, серед них і Сивак Андрій Сергійович.
Спогади сусідки, вчительки початкових класів Хоцянівської Павліни Павлівни: "Сьогодні тобі було б 24.
Було б... Але ворожа рука не дала тобі дожити до цього дня якихось три тижні.
Тебе вбили. Тебе нема. А ми всі ще й досі не віримо в це.
Коли знаєш людину з самого її народження, бачиш як вона росте, то вона стає для тебе рідною.
Пам'ятаємо той день, коли ти з'явився на світ. Як же ми чекали твого народження, яке для багатьох було неможливим!
Ми відмічали це всією вулицею!
Пам'ятаю, як колись мені випала можливість поняньчити тебе маленького. Який же ти був тоді крикливий!
А як ти висів вниз головою над канавою, зачепившись штанами за цвях кладки, а ми , сусіди, від сміху не могли тебе відчепити. А як ти маленьким підстрибував до морди коня, щоб вкусити його за губу. А як бабця Зося ганяла тебе палицею з груші. А як, уже дорослим, ти отримав від мене різкою. Я, навіть, подарувала її на вашому весіллі, щоб Аня зупиняла тебе.
Ти дуже любив швидкість. Щоб ти не робив, це було швидко. Швидко ходив, бігав, їздив. І завжди з голосно включеною музикою. "Воїни світла"- ця пісня лунала найчастіше. Вона про тебе. Бо ти і є ВОЇНОМ СВІТЛА, ВОЇНОМ ДОБРА.
Коли ми проводжали тебе на службу, я бажала, щоб поруч у тебе були справжні друзі. Напевно, вони у тебе були, коли не раз прикривали тебе. Але в цьому бою ти захистив їх.
Захистив нас. Захистив Україну.
Я ніколи не зможу забути нашу останню розмову з тобою і не зможу видалити твої голосові повідомлення. Ти казав: " Дякую вам, ми будемо вас захищати".
Скільки мрій, скільки справ заплановано було тобою!
Їх обов'язково здійснять.
Обіцяємо допомагати твоїм рідним. Обіцяємо любити і берегти твою маленьку Даринку.
Вічна тобі, Андрію, пам'ять!
Вічна слава.
Ти став прикладом для нас усіх.
Дякуємо тобі.
Дякуємо твоїй родині.
Щиро співчуваємо їм і вклоняємося доземно.
Спогади подруги дитинства Партали Вікторії: "Андрій Сивак - син, брат, чоловік, батько, а для мене друг дитинства, сусід та кум.
Я пам'ятаю його ще зовсім малим, коли він постійно плутався між нами і все розповідав татові...
Але час минув... з того маленького хлопчика виріс дорослий чоловік, яким особисто я пишаюся!
Йому б ще жити і жити... ростити донечку... швидко їздити на машині та вмикати голосно музику, щоб ми на вулиці відразу розуміли - Андрій вдома!
Андрій воював на сході... А 24.02.2022, коли розпочалася війна, зібрав речі та поїхав захищати свою сім'ю, мене, тебе і кожного з нас в "гарячі місця".
Нажаль, нам повідомили страшну звістку.
До останнього надіялись, що можливо поранення... можливо десь сховався і зв'язку немає...
Клята війна!
Щиро співчуваю родині Андрія!
Герої не вмирають!
Матеріали підготували:
Матеріали підготували:
Матеріал підготували: Клюско Софія Петрівна ,учениця 11 класу Зарудинецького ліцею Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області
Науковий керівник: Грибок Марія Юріївна, учитель історії Зарудинецького ліцею Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області
Список використаних джерел
Список використаних джерел
- Електронні ресурси соц.мережі Фейсбуку - група "Ружинська громада"
- Документи, нагорода загиблого Героя.
- Спогади рідних,вчителів, друзів
Герої
