Коробкін Олексій Миколайович

Дата народження:

20.11.1987

Дата загибелі:

31.01.2024 (36 років)

Місце народження:

Україна, Запоріжжя

Місце проживання:

Україна, Запоріжжя

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Іванівське

Місце поховання:

Україна, Запоріжжя

Військова служба:

9938 частина, 3 Луганський прикордонний загін імені Героя України Євгенія Пікуса

Позивний:

ЧЕЧЕН

Нагороди, відзнаки:

За особисту мужність і дії нагороджений Орденом за Мужність 3 ступені Посмертно

Олексій, народився в м. Запоріжжя, навчався у академічному ліцеї #34, потім у національному університеті Запорізька політехніка. До, повномасштабного вторгнення працював директором точок видачі ROZETKA у м. Запоріжжя. Олексій, постійно розвивався, ніколи не сидів на одному місці,дуже багато читав книжок. Був дуже чесний, відкритий, справедливий, його енергія і сила волі допомагали йому долати будь які труднощі і це робило його особливою людиною, він дуже любив життя та свою маленьку донечку, для якої був прикладом мужністі. Олексій, був тим кого пам'ятатимуть як невгамовного борця, який ніколи не здавався перед життєвими викликами. Його доброта, і тепло лагідно обгортали всіх хто його оточував. Він, був прикладом позитивності і стриманності і розсудливості, завжди шукав позитивні моменти. Під час повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину в складі 3-го прикордонного загону імені Євгенія Пікуса. Був інспектором прикордонної служби другоі категорії. Для побратимів Олексій завжди був прикладом витривалості і порядності. В лютому 23 року, на Соледарському напрямку отримав кульове поранення, але одужавши повернувся в стрій. Загинув Олексій 31.01.24. року виконувавши бойове завдання у визначеній смузі оборони на вогневій позиції. Противником були нанесені удари з використанням баражуючих боєприпасів, а саме безпілотних летальних апаратів з вибуховими пристроями. Внаслідок влучання поруч з місцем перебування Олексія Коробкіна отримав поранення несумісні з життям. Ніколи і нічого не просив,завжди багато віддавав, хлопці поряд з ним відчували себе впевнено. Вони,в ньому бачили старшого брата, який завжди підримує.У Олексія залишились дружина, донька Кіра, мати та брат.

Матеріали підготували:

Я, дружина Коробкіна Анастасія. З Олексієм ми 11 років, та 8 років шлюбу, в нас є чудова донька Кіра їй 6 років, ми з міста Запоріжжя. Не віримо тв сумуємо за нашим Льошиком. Дуже його не вистачає ...