Пилипюк Руслан Вікторович

Дата народження:

07.08.1978

Дата загибелі:

06.03.2025 (46 років)

Місце народження:

Україна, Луцьк

Місце проживання:

Україна, Луцьк

Місце загибелі:

Україна, Дніпро

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Липини

Військова служба:

2 реактивний артилерійський взвод реактивної артилерійської батареї, водій-електрик. Штаб-сержант

Нагороди, відзнаки:

Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

Став Янголом – охоронцем для родини і України

Жорстока війна забрала життя ще одного Героя - нашого випускника Пилипюка Руслана Вікторовича. Народився Руслан 7 серпня 1978 року. Отримавши базову загальну середню освіту у 1993 році, молодий, сповнений сил юнак прийшов на навчання до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Він виявив бажання отримати професію, яка була на той час була дуже перспективною — кіномеханіка. Отримав диплом у 1996 році.

Викладачі коледжу пригадують Руслана, як щирого із справедливим серцем. З усіма він знаходив спільну мову. У будь-який момент міг допомогти та підтримати. Завжди був на позитиві. Дуже любив життя, був, як мовиться, душею компанії. З ним ніколи не було сумно. Зажди вмів підібрати дотепний жарт. Його посмішка і очі причаровували всіх. Для нас, викладачів, хто знав його, смерть є болючою. Важко змиритися, що немає такого позитивного чоловіка.

У мирному житті Руслан був далекобійником. Він ніколи не ховався за спини інших. “Хто, як не я буду захищати свою родину”, - так він казав рідним. Із початком вторгнення росії підписав контракт.

Руслан Пилипюк проходив військову службу за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини на посаду водія-електрика 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї [1].

6 березня страшна звістка постукала у двері родини. Розпач, невгамовний біль посилився у їх душах.

Штаб-сержант Руслан Пилипюк отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання поблизу Торецька на Донеччині. Пораненого воїна доправили до реанімаційного відділення Дніпровської міської клінічної лікарні №16. Серце військовослужбовця зупинилося 6 березня 2025 року [2].

10 березня у смутку, на колінах, лучани зустрічали свого Захисника.

У Свято-Троїцькому кафедральному соборі у Луцьку відбувся чин похорону полеглого військовослужбовця Збройних сил України. Волиняни на колінах проводжали полеглого у боях за Україну захисника. Поховали Руслана Пилипюка під скорботну мелодію духового оркестру та із усіма військовими почестями на кладовищі у селі Липини Луцької громади [3].

У героя лишилося троє донечок, які більше не побачать свого татуся. Тато не обніме своїх красунь. Пам'ять про свого найкращого тата залишиться тільки в пам'яті і на світлинах.

Міський голова Ігор Поліщук зустрівся із сім’ями військовослужбовців, які загинули, захищаючи Україну. Він висловив глибоке співчуття і подякував рідним за мужність їхніх близьких. “Дякую батькам, які виховали справжніх мужніх захисників, та дружинам і дітям, які підтримували героїв. Ваші рідні заплатили високу ціну за мирне життя в Луцьку,” – сказав Ігор Поліщук. Він вручив державні нагороди сім’ям полеглих воїнів згідно з Указом Президента України.

За особисту мужність і самовідданість орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно) нагороджено штаб-сержанта Пилипюка Руслана Вікторовича, Нагороду отримали син Тимофій, дочка Злата, дружина Зоряна Русланівна та батьки [5].

Вічна памʼять захиснику. Нехай небесні ангели приймуть тебе, Герою, з честю. Будь Ангелом для своєї родини і України.

Матеріали підготовлено Відокремленим структурним підрозділом “Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій”