Королько Микола Петрович

Микола Королько та його подвиг в ім'я України

«Тільки сміливі мають право на щастя», – таким було життєве кредо Героя з Тоболів Миколи Королька, життєпис якого заслуговує на увагу та буде подано у дослідженні.

Микола Петрович Королько народився 19 травня 1988 року в селі Тоболи Камінь-Каширського району. З дитинства був допитливим, виваженим і життєрадісним хлопчиною [1]. Микола у дев'ятирічному віці залишився без батька, тому опорою і прикладом на все життя залишився для нього старший брат Богдан. З цього часу вихованням трьох синів Богдана, Андрія та Миколи займалася мати, Королько Віра Лазорівна, вчителька Тоболівської школи.

У 1994 році Микола пішов до першого класу. «Лідер учнівського колективу, незамінний ведучий свят, генератор ідей, улюбленець дівчат», – таким він залишився у пам'яті однокласників [2]. У стінах Тоболівської школи Микола провчився десять років, а в 2004 приєднався до лав вихованців Волинського обласного ліцею-інтернату суспільно-гуманітарного профілю, який у 2005 році закінчив із відзнакою.

Микола мріяв про навчання у столиці. З першого старту вступити до бажаного вишу не вдалося, тому він вирішує не втрачати часу даремно і стає студентом історичного факультету ВДУ імені Лесі Українки за спеціальністю «Політологія».

У 2006 році Микола складає іспити на вступає на держзамовлення до Національного університету державної податкової служби України. Будучи студентом юридичного факультету спеціальності фінансове право він брав активну участь у культурних і громадських заходах, займав посаду юрисконсультанта профкому студентів та курсантів університету[3]. Микола постійно самовдосконалювався, самостійно штудіював наукові праці та бізнес літературу, підвищив рівень знання іноземних мов, але найбільше вільного часу віддав вивченню історії України [1].

Здобувши спеціальність «Правове забезпечення держави», Микола працює керівником відділу продажу у сфері нерухомості. Одружується із уродженкою Камінь-Каширська Валентиною Сацик, у шлюбі народжується дві доньки: Соломія (2012 р.н) та Анастасія (2013 р.н.). Молоде подружжя проживає певний час у Бучі – місті, яке дуже подобалося Миколі.

Осінь 2013-го волинянин провів на Майдані. Будучи активним учасником Революції Гідності, Микола Королько плекав ідею побудови оновленої демократичної держиви, вірив у світле майбутнє своєї країни. З позивним «Вітер» Микола зустрів у центрі столиці і 2014 рік. Рідні до останнього не знали про його участь у буремних подіях до того часу, поки дружина Валентина не побачили на кадрах по телебаченню свого чоловіка [1].

24 червня 2014 року Летичівсько-Старосинявським об’єднаним районним військовим комісаріатом Хмельницької області громадянин Королько добровольцем призваний до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем – помічником гранатометника 2-го відділення охорони 3-го взводу охорони 1-ї роти охорони 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0624) [4].  

Микола з літа 2014 бере участь в антитерористичній операції на Сході України. З позивним «Сова» він входив до розвідувально-диверсійної групи, котра заходила в тил ворога, займав позиції снайпера. Маловідомим є факт того, як Микола королько разом зі своїм побратимом Сергієм Оврашком (позивний «Динаміт») здійснили вилазку на ворожу територію між двома блокпостами і вистрелили в обидва боки з метою того, аби ввести в оману ворога. Через стрілянину між сепаратистами та «казаками» противники втратили біля трьох десятків особового складу [5].  

21 липня 2014 року солдат Королько в районі селища міського типу Георгіївка Лутугинського району Луганської області виконував бойове завдання з прикриття наступу українських військових, займаючи снайперську позицію. Але його позиція була помічена та обстріляна танковою групою терористів. Солдат Микола Королько та старший лейтенант Павло Ящук загинули від влучення танкового снаряду [4]. Це була одна з непоправних втрат «Айдару» та перша болюча рана для поліського села.

Рідні Миколи Королька лише після смерті дізналися про його перебування в зоні бойових дій.

З почестями поховали Героя в рідному селі Тоболи на Камінь-Каширщині. Близько року дружина Миколи Королька боролася проти бюрократичної системи, адже доводила у судовому порядку участь чоловіка у зоні бойових дій.

19 травня 2015 року на фасаді Тоболівської школи, де навчався Герой АТО, було встановлено меморіальну дошку, щоб увікочнити пам'ять про подвиг односельчанина.

Указом Президента України № 365/2015 від 27 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Микола Королько нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [6]. Також Героя відзначено нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).

Матеріали підготували:

Давидюк Степан, учень 9 класу ОЗЗСО «Тоболівський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області»  

Науковий керівник: Демидович Тетяна Анатоліївна, учитель історії та правознавства ОЗЗСО «Тоболівський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області»