Нестерук Сергій Володимирович

Нестерук Сергій - мій другий дядько, якого забрала ця війна, брат моєї мами. Понад усе любив життя, свою сім’ю та риболовлю. Був дружелюбним, охайним і не «плив за течією». Мав власну думку, не соромився її відстоювати, цінував тих, хто підтримував. Всього в житті добивався сам, мав власну справу у столиці, придбав квартиру і до нестями любив свою донечку.

Нестерук Сергій Володимирович народився 25 березня 1984 року в селі Поворськ Ковельського району. З півторарічного віку був на вихованні у бабусі в селі Черемошне. Зовсім мало відвідував дитячий садок. У 1989 році пішов до першого класу Поворської ЗОШ. Одночасно навчався в музичній школі, майстерно грав на трубі. У школі був улюбленцем, однокласник Прядун Володимир називав Сергія Сірком. Закінчивши школу, у 1999 році вступив на навчання до Маневицького ПТУ-28 за спеціальністю «Лісник-тракторист-машиніст». У 2008 році продовжив навчання у Національному університеті біоресурсів та природокористування у м. Києві. Здобув вищу освіту за спеціальністю «Технік-електрик». Працював на ВАТ «Київелектромонтаж».

У 2012 році одружився, через рік на світ з'явилася донечка.

В армії дядько Сергій не служив: за станом здоров'я був комісований. Та коли розпочалось повномасштабне вторгнення, не зміг бути осторонь. З 3 травня 2022 року став на військовий облік і вже 9 червня одержав повістку на службу. Місяць проходив військову підготовку із використання зенітно-ракетних комплексів на полігоні. З липня виконував бойові завдання в м. Бахмут Донецької області.

У вересні отримав сильну контузію із втратою зору. Його, пораненого і незрячого, витяг з-під завалів старший військовий з простріленою ногою і зміг дотягнути в безпечне місце. Зір частково відновився, тільки на обличчі залишилися сліди від опіків та постійно дошкуляв сильний кашель. 20 жовтня 2022 року після лікування знову був відправлений у місто Бахмут в 53 бригаду до своїх побратимів. На початку січня 2023 року був відряджений до 169-го навчального центру «Десна» для навчання інших протиповітряної оборони.

Помер на Щедрий вечір 13 січня 2023 року: заснув і не прокинувся. Мабуть, його серце пережило значно більше, ніж я можу тут описати, і просто не витримало у певний момент.

Моїй бабусі Вірі часто сняться сни. Коли дядько Сергій поїхав на війну, бабусі наснилося, що вона несе за плечима важкезний мішок з камінням на цвинтар. Перед його загибеллю бабуся уві сні ділила хлібину…

Матеріали підготували:

Яворський Антон, учень 9-Б класу, вихованець гуртка «Історичне краєзнавство» опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»

Науковий керівник: Самчук Л.В., завідувачка «Поворського історичного музею»; керівник гуртка «Історичне краєзнавство» опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»