Жолондієвський Володимир

У черні 2022 року Вишнівська громада втратила ще одного Героя – Володимира Жолондієвського. Народився Володя 4 червня 1999 року у мальовничому поліському селі Неньковичі Зарічненського району Рівненщини. Тут з 2005 по 2009 роки навчався у початковій школі. Життєві обставини склалися так, що батьки Героя розлучилися. Пізніше мама Катерина Іванівна Сачук вийшла заміж вдруге, сім’я оселилася в Чмикосі. Володі на той час було 10 років. Тут і пішов у п’ятий клас в Радехівську загальноосвітню школу, яку закінчив у 2014 році. Відмінником не був, радше середнячком: щось із дисциплін давалося легше, щось – важче. Був тихим, спокійним, врівноваженим, завжди усміхненим, у класі не конфліктував. Все, що йому доручали, добросовісно виконував. Брав участь у шкільних спортивних змаганнях. Мав у селі багатьох друзів, з ними регулярно на сільському стадіоні грав у футбол, волейбол. Він ріс звичайним сільським хлопчиною: працьовитим, старанним, спокійним, врівноваженим. Завжди був привітним, життєрадісним.

З юних літ хлопець мав здібності до електрики: то розетку полагодити, то чайника, то ще якийсь побутовий електроприлад – буде-буде мудрувати, а таки дасть раду. Щоправда, коли прийшл пора обирати професію, то після школи вирішив навчатися на механізатора. Дорога повела до Луківського ПТУ, де з 2014 по 2017 роки старанно навчався і здобував освіту. Після закінчення їздив на сезонні роботи на Харківщину, Київщину. Взагалі Володя був хорошою, слухняною дитиною. Поважав і старших, і молодших від себе. Відзначався працелюбністю, ніколи не цурався роботи, якої у селі завжди вистачає. Він був опорою для батьків, сестри, двох молодших братиків – вони завжди з нетерпінням чекали його. [1, 1]

Коли прийшла пора військової служби, Жолондієвський Володимир вирішив не йти на строкову, а на контракт, тож 28 травня 2021 року став солдатом 14 ОМБ військової частини, що знаходиться у Володимирі-Волинському. Звісно ж, коли почалася війна, хлопець з перших днів боронив Вітчизну від загарбників.   Востаннє Володимир вийшов на зв’язок 1 червня, а четвертого числа він поліг на Харківщині – на тій самій Харківщині, де свого часу збирав врожаї… Він загинув, як Герой при виконанні бойового завдання. Володимир Жолондієвський загинув 4 червня, захищаючи східні рубежі нашої держави. Юному бійцю через тиждень мало виповнитися 23 роки.

Попрощатися з захисником України прийшли численні односельці та жителі інших сіл Любомльщини. Поховали воїна Володимира на кладовищі с.Чмикос. [2]

Пам’ять про подвиг героя назавжди залишиться у серцях рідних та всіх, заради кого від мужньо віддав своє життя.