Левчук Дмитро

Війна забирає найкращих

З 24 лютого 2022 року в нашій країні запроваджено військовий стан, пов’язаний з повномасштабною війною, що розв’язала росія проти мирного населення України. Над головами українців літають ракети та кожен день чутно вибухи. Війна в Україні стала для нас усіх великою трагедією та викликом. Без сумніву, ця подія торкнулася життя кожного українця. Вже більше року, ми кожен день чуємо сирени та змушені спускатися в бомбосховище з вічним неподоланним відчуттям страху. Кожного дня гинуть люди, чиїсь батьки, чиїсь сини, котрі щодня, пліч-о-пліч, борються за наше мирне життя. Одним з таких героїв, чия біографія варта уваги є волинян Левчук Дмитро.

Народився майбутній герой 19 вересня 1995 року у селі Смідин, що на Ковельщині. Складне дитинство було у Дмитра, оскільки в 3 роки залишився без батька. І коли трохи підріс, всі господарські клопоти лягли на його, ще дитячі плечі [3]. Закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступеня с. Смідин у 2013 році. В тому ж році вступив до професійно-технічного училища №22 смт. Луків. Там здобув спеціальність «Тракторист-механік».

Строкову службу проходив у вч А0665 – 169-ий навчальний центр «Десна» імені князя Ярослава Мудрого у Чернігівській області. Після демобілізації повернувся у рідне село та їздив на сезонні роботи до Польщі. Неодружений [3].

З початком повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних Сил України (6 березня 2022 року). Загинув 5 квітня 2023 року, під час виконання завдання, щодо захисту країни, в результаті артобстрілу поблизу с. Піщане Куп’янського району Харківської області. Похований у селі Смідин [1].

Дмитро залишився в пам’яті наших односельчан героєм… Героєм, що вірно боронив нашу землю від ворога. Теплими словами згадують захисника його товариші, рідні, вчителі. Класний керівник Дмитра, Людмила Голуб з особливим трепетом говорить про свого випускника: «Навіть у страшному сні не можна було уявити, що такі молоді люди гинутимуть від рашистської війни. Ось і мій учень, Дмитро, віддав за нас, за Україну. Дмитро назавжди залишиться в пам’яті добрим, товариським, відповідальним. Він і в портивних змаганнях активно брав участь, і в художній самодіяльності, і в трудових акціях. Запам’ятався він у випускному класі тим, що з хлопцями облаштували на подвір’ї школи альпійську гірку. Взяли коня, навозили родючий грунт, камені, посадили рослини. Тепер я часто згадую Дмитра, дивлячись на квітучу гірку… Слава та вічна пам’ять герою України» [2].

Кожного дня гинуть наші хлопці, наші захисники… Кожного дня ми читаємо новини полеглих героїв, що поклали своє життя за Батьківщину. Але ми не перестаємо вірити, що перемога настане! Всі повернуться додому, зустрінуться зі своїми ріднити та зможуть спокійно спати. Війна змінила кожного по-своєму… Цінуймо те, що маємо. Наш незламний дух нікому і ніколи не вдасться перемогти!

Матеріали підготували:

Воробей Вікторія, учениця 10 класу Опорного закладу «Смідинський ліцей»

Науковий керівник: Нерода Інна Юріївна, вчителька історії Опорного закладу «Смідинський ліцей»