Михалевич Роман Олександрович

Герой із волинських Замшан

Росія постійно стверджує, що вона - миротворець і прагне миру. З початком військового конфлікту в Україні в 2014 постійно був присутній наратив про порятунок тих, кого ця країна начебто приходить захищати. Так відбувалося впродовж десятиліть, і світ цього практично не помічав. Лише відсіч України і героїзм українських військових дали зрозуміти світу, що це - не локальний конфлікт, а цілком глобальна війна.

Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року примусило 13 мільйонів мирного населення покинути свої домівки.

Одночасно із сухопутним вторгненням на кількох напрямах ( зокрема і з території Білорусі) та атакою з моря, Росія почала обстрілювати і бомбардувати українські міста - Чернігів, Маріуполь, Київ, Харків, Запоріжжя.

Першого квітня 2022 року стало відомо, що у війні за Україну загинуло п’ятеро військовослужбовців з Волині: Роман Михалевич, Віктор Коханюк, Михайло Ліщина, Володимир Зімич та Олександр Катеринюк.

Народився Михалевич Роман Олександрович 31 липня 2000 року. Змалечку був дуже допитливим хлопчиком. У 2007 році пішов до першого класу Замшанівського НВК I- III ступеня.

Був дуже старанним учнем. Навчання давалося легко. У дитячі роки мріяв стати президентом.

Хлопець був товариським, працелюбним, якщо хтось просив про допомогу, ніколи не відмовляв. Мав багато друзів. Займався спортом, гарно грав у футбол.

Змалку допомагав батькам по господарству.

Уже у старших класах вирішив, що буде навчатися у військовій академії. Хотів, щоб рідні ним пишалися, а він мав можливість їх підтримувати.

26 серпня 2017 року,склавши Військову присягу у вирішальний час героїчної боротьби з підступним ворогом за територіальну цілісність та незалежність країни, став повноправним членом військового колективу, ім’я якого - Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

За весь час навчання зарекомендував себе з позитивного боку, прагнучи до підвищення рівня теоретичних знань і отримання практичних навичок, морального та фізичного самовдосконалення. Дисциплінований, старанний, наполегливий. Добре володів вогнепальною зброєю та спеціальними засобами захисту, на практичних заняттях показував добрі результати.

Після закінчення академії продовжив службу в 14 ОМБ.

24 лютого 2022 року Роман з побратимами пішли захищати свою країну. Як зазначають у Волинській військовій адміністрації, він проходив службу в одному з волинських формувань ЗСУ.[4] Підрозділ знаходився за 48 кілометрів від Миколаєва у селі Благодатне. У кінці березня 2022 року за населений пункт почалися гарячі бої. Російська армія намагалася взяти село, яке відкривало практично пряму дорогу на Миколаїв зі сторони вже тоді окупованої Снігурівки. Бій був дуже потужний – обстріли з артилерії та стрілецької зброї. Від укриттів лишилися уламки, у бою Михалевич Роман отримав осколкове поранення в голову. Побратими надали командиру допомогу, але поранення було несумісне з життям. 27 березня 2022 року, виконуючи свій громадянський обов’язок, лейтенант загинув.

Про таких як він кажуть непоказний, але, як виявилося, справжній. Ніколи не скаржився, не нарікав і загинув, як справжній герой.

1 квітня 2022 року Волинь зустріла героя живим коридором. Шлях бійця до рідної домівки освітлювали ліхтариками. Поховали героя з усіма військовими почестями в рідному селі Замшани Ковельського району Волинської області.

Президент України, Володимир Зеленський своїм Указом номер 526 /2022 від 22 липня 2022 року відзначив державними нагородами 181-ого захисника України, з них посмертно – 100.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявленні у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірністю військовій присязі нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня Михалевича Романа( посмертно).

Мало не кожного дня на Волинь надходять сумні звістки про втрати серед захисників. Ми не маємо права забути імена людей, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Вічна слава героям у віках!

Матеріали підготували:

Герасимук Дарина та Хотинська Богдана учениці 10 класу Замшанівського ліцею Забродівської сільської ради Ковельського району Волинської області

Науковий керівник: Козел Олена Андріївна,учитель української мови та літератури Замшанівського ліцею Забродівської сільської ради