Ситник Іван Степанович

Дата народження:

04.06.1966

Дата загибелі:

23.10.2022 (56 років)

Місце народження:

Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, Кадубівці

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Білогорівка

Військова служба:

Радіомінер, 10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс».

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Коли Росія напала, він перебував за кордоном. Однак усе покинув і повернувся захищати незалежність України. Уважний син, коханий чоловік, найкращий батько, люблячий дідусь, брат, друг, та просто Людина з великої літери, Іван ситник віддав життя за мирне небо над Батьківщиною.

Народився Іван Степанович Ситник 4 червня 1966 року в селі Кадубівці на Заставнівщині. Навчався в місцевій школі, після закінчення якої вступив до професійно-технічного училища №24. Отримав кваліфікацію слюсаря 3-го розряду. З 1985-го до 1987-го року проходив строкову службу в ракетних військах.

Після служби повернувся додому. Створив родину, разом із дружиною Марією виховували двох синів. Працював водієм.

Із перших днів повномасштабного вторгнення добровольцем пішов на фронт. Служив радіомінером відділення керованого мінування інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення військової частини А4267 Збройних сил України.

Солдат Іван Ситник загинув 23 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області. Його життя забрав ворожий артилерійський обстріл.

Відважний захисник, безстрашний воїн, який до останнього подиху боровся за життя у вільній та незалежній Україні, знайшов місце спочинку в рідному селі.

Радіомінер Іван Ситник удостоївся ордена «За мужність» III ступеня посмертно.