Буга Михайло Павлович
Він із честю виконав свій обов'язок, захищаючи незалежність та цілісність української держави і вільне майбутнє прийдешніх поколінь. До останнього подиху залишався вірним присязі та героїчно поліг, наближаючи перемогу.
Народився Михайло Павлович Буга 23 жовтня 1974 року в селі Коновка Кельменецького (нині Дністровського) району Чернівецької області. Змалку любив тварин, природу, рідну українську землю, зростав працьовитим, кмітливим, умів майструвати.
Після закінчення місцевої восьмирічної школи, продовжив навчання в Кельменецькому професійному ліцеї та опанував фах тракториста-машиніста. Майже двадцять років працював на Коновському цегельному заводі. Мав золоті руки, ремонтував різну техніку та механізми, міг навіть власноруч виготовляти пристрої, що полегшують фізичну працю. За це колеги та друзі його дуже поважали та цінували.
Захоплювався документальними фільмами про життя тварин, дику природу, знав багато цікавинок про флору та фауну України та інших країн. А ще, вмів смачно готувати, любив експериментувати на кухні.
Із початком повномасштабного вторгнення рашистів на українські землі, 11 вересня 2022 року, Михайло був мобілізований до лав Збройних Сил України. Військову підготовку проходив на Львівському полігоні. Згодом служив солдатом, стрільцем-снайпером у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша військової частини А 4056.
«Був відповідальним, мав гарне почуття гумору та жартівливий позивний БМП (бойова машина піхоти), він навіть, був написаний на його автоматі», – згадують бойові побратими.
Загинув 15 червня 2023 року, виконуючи завдання. Захисник отримав мінно-вибухову травму поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області. Поховали Михайла Бугу 22 червня 2023 року з військовими почестями в селі Ленківці на Кельменеччині.
«Я пишаюся своїм батьком, його незламністю та патріотизмом, він справжній герой», – написала донька воїна Ангеліна Коваль.
У гіркій зажурі залишились дружина Світлана, донька Ангеліна, внук Макар.
Вічна пам'ять та шана!
Герої
