Черниш Владислав Володимирович

Остання пісня «Фазана»

25 квітня 1977 року в с. Кровне Сумського р-ну Сумської обл.  народився Черниш Владислав Володимирович. Змалечку ріс допитливим хлопчиком. Батьки, Тетяна Іванівна та Володимир Миколайович, привчали сина до роботи, вчили любові до ближнього, тому і виріс Влад  добрим товаришем і другом. За час навчання у школі зарекомендував себе дуже старанним та активним учнем: жодне шкільне свято чи культурна подія в селі не проходили без його участі.

Коли постало питання вибору професії після закінчення в 1994 році школи, то рішення було однозначним – стане військовим. Того ж літа вступив до Вищої військової академії м. Суми. Після закінчення в 1999 році отримав направлення до однієї з військових частин Володимира - Волинського, де і зустрів свою єдину любов - дружину Олену. Служба у військовій частині Владу була до душі: надійні товариші, уважний старший склад, вдома надійний тил - любляча дружина та дорогі діти.

Настав 2014 рік...  Червень… У складі другого механізованого батальйону майор Черниш вирушив на схід. Там обіймав посаду першого заступника командира опорного пункту №4004 у Покровці Донецької області. Завданням опорного пункту була відсіч ворожим силам, які заходили на територію України з  Росії для надання допомоги військовим формуванням. Пункт піддавався систематичним мінометно-артилерійським обстрілам. Далі був Іловайськ, Марʼїнка, Ізварене, Рубіжне...

15 років служби у військовій частині та 5 з них - на  війні. Внаслідок військових дій, постійного шаленого життєвого ритму, Владислав отримав тяжке онкозахворювання. Проте, й тоді був оптимістично настроєний та обіцяв, що через все пройде і буде жити... Обіцянку не виконав... Офіцер, якого поважали друзі та побратими, вижив під обстрілами, але не зміг подолати підступну хворобу, що непомітно підкралася й перекреслила усі плани, забравши найдорогоцінніше – життя. Його не стало 11 серпня 2019 року...

Зі спогадів дружини:   

«Він ніколи не розповідав про те, що пережив там, але повернувся зовсім іншою людиною. Війна наклала свій відбиток не тільки на нього, а й на брата, до того ж, досить важко далися втрати бойових друзів. Владислав боляче сприйняв їхні смерті», - ділиться спогадами Олена. До війни він не ходив не церкви. Після пережитого сам висловив бажання відвідувати храм.

Жінка розповідає, що розформування 51 ОМБр, під прапором якої загинули ті, з ким чоловік чимало років ніс службу, стало ударом для нього та інших офіцерів. Вважав несправедливим рішення вищого командування та керівництва держави. Не на словах знав, якою ціною хлопці відстоювали кожен шмат рідної землі, і як одним розчерком пера знищили памʼять про бойове зʼєднання, у якому вони служили. Постійні переживання, стреси та недоліковані застудні захворювання, отримані під час служби, призвели до смертельної хвороби, яку виявили занадто пізно.

«Владислав потрапив до Луцького військового госпіталю із запаленням легенів у 2018 році. Та обстеження показали набагато гіршу картину», - говорить Олена. - На жаль, нічого вдіяти вже не можна було! Підтримували друзі, побратими, рідні. Він тримався до останнього, навіть жартував».

Боляче сприйняли смерть тата діти: син Олександр та дочка Даша. Вони дуже любили його, тому довго не могли змиритися з тим, що він покинув їх назавжди.  

Олена розповідає, що вони з чоловіком були одним цілим і планували разом зустріти старість. Влад дуже захоплювався рибалкою і щоразу брав із собою її та дітей. Окрім риболовлі чоловік любив грати на баяні. У нього їх було аж три. І коли збиралася компанія, він брав до рук інструмент. Тоді настрій у всіх ставав ще  святковіший.

6 грудня 2019 року на будівлі школи, де  навчався офіцер, було встановлено меморіальну дошку вічному майору з позивним «Фазан» Чернишу Владиславу Володимировичу.

Матеріали підготували:

Черниш Дар’я, учениця 10 класу Володимир – Волинського ліцею «Центр освіти» Волинської обласної ради

Науковий керівник: Панасюк Світлана Петрівна, вихователь-методист, керівник методичної комісії вихователів Володимир – Волинського ліцею «Центр освіти» Волинської обласної ради