Войтюк Андрій Вячеславович

Волинянин Андрій Войтюк – Герой України

Андрій Вячеславович Войтюк народився 6 квітня 1977 р. в с. Сирники Луцького району Волинської області. Закінчив Рокинівську загальноосвітню школу. Згодом переїхав в с. Рокині Луцького району Волинської області.

У 1994-1995 роках навчався у Луцькому ВПУ №2, де здобув фах майстра будівельної справи [2]. У 1995-1997 роках служив у ЗСУ у м. Вінниця в автобаті.

16 жовтня 1998 року одружився на Оксані Шевчук. 20 липня 1999 року у сім’ї народились сини-двійнята Дмитро і Сергій [3]. Як згадує брат Андрія Войтюк Петро Вячеславович: «Андрій був чудовим братом. Як старший брат був прикладом для нас. У школі відвідував гуртки духового і музичного мистецтва. Займався боротьбою, кікбоксингом, прекрасно вирізблював по дереву, виготовляв столярні вироби.

Після початку війни на Сході України зголосився добровольцем у військкомат. 13 липня 2016 р. підписав контракт на проходження військової служби в 130-й окремий розвідувальний батальйон. Згідно військової спеціальності – водій 3 мінометного взводу роти вогневої підтримки, солдат [4]. Упродовж 2016–2019 рр. солдат Андрій Войтюк виконував завдання у районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, м. Авдіївка, район промзони. Він неодноразово отримував контузії та осколкові поранення. За проявлену мужність в зоні АТО та ООС рядовий Войтюк Андрій був нагоджений пам’ятним нагрудним знаком «130 окремий розвідувальний батальйон» (№ 454, виданий 01.09.2017 року, подякою від командування 130 ОРБ за сумлінне виконання службових обов’язків, подякою від командира військової частини В-0798 В. Левченка за старанність, розумну ініціативу при підготовці та проведенні інструкторсько-методичних занять по тактико-спеціальній підготовці [5].

16 липня 2019 року був звільнений із лав ЗСУ, отримав статус учасника бойових дій і розпочав власну підприємницьку діяльність із виготовлення меблів та дерев’яних виробів.

З перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року Андрій Войтюк добровільно пішов захищати Україну від загарбників. 25 лютого 2022 року рядового Андрія Войтюка зарахували на військову службу на посаду гранатометника 2 механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А1008 (м. Володимир) 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого [6].

28 лютого 2022 року його з побратимами відправили виконувати бойове завдання с. Озерища Київської області з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, а пізніше с. Дмитрівку Бучанського району Київської області. Рота зазнала значних втрат у Дмитрівці на Київщині, де і загинув Андрій. Військові мали зайти до населеного пункту та закріпитися на трьох постах, а також здійснювати вогневу підтримку сусідніх підрозділів [7].

20 Березня 2022 року Андрій Войтюк загинув в результаті осколкового проникаючого поранення тулуба з пошкодженням внутрішніх органів, ушкоджених внаслідок дій передбачених законом та воєнних операцій. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Дмитрівка Бучанського району Київської області [8].

У самій Дмитрівці на Київщині є Меморіал героїв. Його встановили, щоб вшанувати пам’ять загиблих з підрозділу, де служив Андрій. Також там хочуть відкрити Алею слави, її облаштуванням займеться Дмитрівська територіальна громада.

24 травня 2022 року Андрій Войтюк похований на кладовищі смт Рокині Луцького району Волинської області [9].

Склад сім'ї загиблого: мати Войтюк Орина Адамівна, 1956 року народження, проживає у смт Рокині Луцького району Волинської області.

Сини: Войтюк Дмитро Андрійович, 1999 року народження, Войтюк Сергій Андрійович 1999 року народження, проживають у селі Княгининок Луцького району Волинської області.   

Указом Президента України № 460 від 30 червня 2022 р. за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі рядовому Войтюку Андрію Вячеславовичу посмертно нагороджено орденом "За мужність ІІІ ступеня". Андрій віддав своє життя за захист не лише України, а й кожного з нас, наш край, нашу свободу і незалежність [10].

Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна. Герої не вмирають! Світла пам`ять про захисника України збережеться у серцях тисяч українців.

У пам'ять про смерть Андрія Войтюка вчителька початкових класів Комунального ЗЗСО "Рокинівський ліцей № 38 Луцької міської ради" Світлана Нікітченко присвятила вірш.

АНДРІЙ

«уроже́нець Рокинь» у заміточці так напиcа́ли
хто ж він, той Андрійко? мовчазний, задумливий
ви і не знали…
«втрата в громаді…» ні (скажу), у роди́ні!

оплакують дивні Рокині
Героя, що втра́тили ни́ні
ой, що ті Рокині! невже звідти також
на захист країни повста́ли?

так, непримітні під Луцьком оти́м
ми ж поряд із ним підроста́ли!
на схід тихо рідні воїна споряди́ли…
тепер у молитві схили́лися …

моляться коло моги́ли…
ім’я, наче свічка, як символ
отой первозва́ний
о, ДУХ УКРАЇНСЬКИЙ

ти у бою́, у війні
нездола́нний!

Спогади про Войтюка Андрія Вячеславовича

Пузняк Тетяна Іванівна:

«Андрій Войтюк, був чуйний, добрий, як син, надзвичайно працелюбний, талановитий.»

Пузняк Оксана Іванівна:

«Був гарною людиною. Одна доброта. Добре навчався. Вихований. Чудовий син.

Матеріали підготували:

Сапожнік Дарина Володимирівна, учениця 8 В класу комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 27 Луцької міської ради»

Науковий керівник: Кінд-Войтюк Наталія Василівна, вчитель історії комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей № 27 Луцької міської ради», кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та археології Волинського національного університету імені Лесі Українки