Палій Віталій Володимирович

Народився 8 лютого 1984 року в с. Ржищів. Загинув в населеному пункті Роздолівка Донецької області. Похований на новому цвинтарі м. Горохів. Від першого по дев`ятий клас Віталій навчався в Горохівській школі № 2, яку закінчив у 1999 році. Здобував середню спеціальну освіту у Вищому професійно технічному училищі №2 міста Луцька, навчання завершив у серпні 2005 року. 2012 році проходив кваліфікаційне навчання в м. Колки у Волинському училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС у Волинській області, за спеціальністю охоронець. З 2003р. по 2004 р. проходив строкову службу у прикордонних військах м. Великі Мости Львівської області. Рядовий.

З 2012 р. працював керівником охорони ГСР ДП «Арсенал». 2015 році змінив місце роботи на підприємстві ПП «Агросервіс» на посаді охоронця. Працював на підприємстві до 24 лютого 2022 року. У героя залишилася дружина та двоє неповнолітніх дітей.

Віталій мобілізований 24 лютого 2022 року. Виконував військові обов`язки в роті охорони Першого відділу Луцького РТЦК та СП. З 27 грудня 2022 року до 10 січня 2023 року проходив вишкіл в м.Коломиї. З 14 січня 2023 року батальйон передислокували в Дружківку. Загинув від вибухової травми під час мінометного обстрілу при виконанні бойових завдань.

У Горохівському ліцеї №2 біля актового залу, на стенді «Герої не вмирають» розміщено фотографію з біографією героя.

Спогади першої вчительки Ковальчук Марії Миколаївни

«Спокійний та врівноважений, чемний та завжди готовий усім допомогти. Товариський, полюбляв пограти м`яч. Мені здається що він не міг навіть ображатися, бо сам нікого ніколи не ображав. У мене лишилися тільки теплі спогади про Віталія»

Авторські вірші присвячені чоловіку дружиною Палій Ольгою Миколаївною.

Так ніхто не кохав...
Раз у тисячі літ,
Лиш приходить подібне кохання
Як мене ти колись обіймав

Серце плакало з радості з рання
Як мене ти завжди цілував
То навколо усе зацвітало
Так ніхто не кохав...

Тільки ми лиш пізнали кохання
Яке стрімко нас понесло
У оманливий світ сподівання
Що ми старість зустрінем удвох

Що зустрінемо ще не одне світання
Що ми будем у купці, разом
Та розбились мої сподівання
Так ніхто не кохав...

Як мене ти кохав
Кожен день при тобі розцвітала
Щаслива була я така
Що щастя вже не рахувала

Була кохана, і кохала
В твоїй любові потопала
Твоя усмішка мене зачарувала
Вона усі багатства заміняла

Бо була щира, зігрівала
Вона мене в полон узяла
Так ніхто не кохав, як тебе я кохала

***

Весь світ довкола метушиться
Весь світ живе своїм життям
Зима вже плавно переходить в весну
Весна у літо перейде

Бо день за днем проходить швидко
Немов хвилина все життя
Годинник тікає тихенько
Він відміряє наші дні

Та час буває завмирає
І не лікує зовсім він
Він вчить із болем просто жити
Хоч вже нема кого любити

Бо не підвладний людям час
Його не можна повернути
Його не можна зупинити
А хтось за нього і життя віддав

Щоб мирно могли інші жити
Ходити, плакати, любити
На цьому світі ще пожити

***

Вернись коханий я благаю
Вернись коханий я молю
Тебе в обіймах закохаю
Тримаю міцно, не впущу

Вернись прошу бо я кохаю
Так сильно я тебе люблю
З тобою хочу говорити
Життя хотілося прожити

Тебе немає - пустота
Лиш тихо тікає годинник
Рахує він мої хвилини
Коли зустріну я тебе

І знов відчую твою ласку
Твоє кохання дороге
Ти в мене був самий найкращий
Таких на світі більш нема

Промінчик сонця ти ласкавий
Моя ти доле дорога
Тебе нема, для чого жити
Ходити плакати щодня

Носити тобі білі квіти
І твоє фото цілувати
Хіба ото життя ?
То мука сама більша в світі

Коли душа твоя пуста
Пуста і змучена страшенно
Не знає вже вона страху
І більше мріяти не вміє

Лише мучиться та існує...