Середа Роман Вікторович

Дата народження:

09.07.1981

Дата загибелі:

10.01.2023 (41 рік)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Володимирський район, Березовичі

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Володимирський район, Березовичі

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Краматорський район, Лиман

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Володимирський район, Березовичі

Військова служба:

Командир відділення військової розвідки 104 батальйону 109 ОБрТро.

Позивний:

РАМЗЕС

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений медалями «Учасник бойових дій», «За участь в Антитерористичній операції», « За звитягу та вірність», відзнакою «Козацький хрест» ІІІ ступеня.

У дитинстві він був схожий на ангела …

Середа Роман Вікторович (позивний РАМЗЕС)

09.07 . 1981- 10.01.2023

У дитинстві він був схожий на ангела: золотисті хвильки волосся, миле личко і по- дитячому щира усмішка…

Роман був утіхою всієї родини, ріс, як усі хлопчики: збиті до крові коліна, велосипедні гонки, спортивні ігри , а ще – любив малювати і творити щось своїми руками. Тому, мабуть, після закінчення у 1998 році Березовицької середньої школи юнак обрав собі саму мирну професію – вступив до Львівського будівельного технікуму, після закінчення якого став солдатом строкової служби прикордонних військ України. Проводжали на службу Романа усім селом . Його вчителі приурочили до цієї події пісню:

Досягають сини повноліття,
пролітають, як хмарки роки,
Нам здається: вони іще діти,
А вже треба до Армії йти…

Любий мій, найрідніший синочку,
Вже дитинство не верне назад,
Вчора був ти іще в сповиточку,
А сьогодні – ти воїн. Солдат…

Легкою і корисною для юнака була служба. Швидко пролетів час. Повернувся , одружився. Став батьком. Усе, здавалося, як у людей. Важкими у фінансовому плані були ці роки, які внесли у родину не лише труднощі , а й непорозуміння. У повсякденному житті Роман довго шукав себе, працюючи за спеціальністю , але… неспокоєм душі став для нього 2014 , а ще вабили до себе зелені кашкети, тому у 2015 став бійцем Закарпатського прикордонного загону, який дислокувався у Чопі. Почуваючи прогалини у знаннях, недостатність досвіду, боєць пройшов навчання при Хмельницькій прикордонній академії, після закінчення якого підписав контракт і у 2017 році потрапив на Схід, у Краматорський прикордонний загін, розташований у містечку Новогродівка Донецької області. Тут формується його бойовий дух , стійкість переконань, наступає період чоловічої зрілості. Близькість воєнних дій, участь у різних бойових завданнях гартують волю, формують почуття справжнього патріотизму, який боєць прагне прищепити своїм побратимам- східнякам через дотримання народних традицій та обрядів, релігійних свят. Так у День вишиванки , згадують його побратими, Роман одягнув вишиту сорочку під військову форму , за що отримав зауваження від командира, але кожного року у цей день обов’ язково він був у вишиванці . А ще на святвечір за маминим рецептом готував кутю для своїх хлопців, багато з яких не знали що то за смакота! Теплота, захоплення та вдячність відчувається у спогадах його колег, бо справді був Роман Середа світлою і доброю людиною. Тут, у Новогродівці , він удруге одружився, а коли народився маленький Максим , вирішив назавжди пов’язати своє життя з цим краєм. Сім’я вимагала турбот, уваги, часу…

Непросто далося рішення звільнитися з лав ЗСУ влітку 2021 року, однак ненадовго. Ще до початку повномасштабного вторгнення Роман Вікторович Середа був знову призваний на службу. А з початком війни виконував свій громадянський обов’язок. У січні 2023 року став командиром відділення військової розвідки 104 батальйону 109 ОБрТро . Командир розвідки Костянтин Іванович Мусейко ( позивний КІМ) згадує, що коли постало питання про призначення командира відділення, то саме на Романа впав його вибір. Він каже : «Бачив, що він добра людина, надійна і справедлива. Його доброта не заважала тримати порядок у відділенні». Загинув герой , рятуючи своїх побратимів Після 24 – годинного бою група вийшла на свої позиції. Але на полі бою залишилося четверо тяжко поранених одного з підрозділів . Група із 19 бійців вирушила на їх порятунок. Їх накрив потужний вибух міни, в результаті якого 16 бійців отримали поранення різного ступеня важкості , а двоє загинули, одним із них був Роман Середа… Це сталося 19 січня 2023 року неподалік м.Лиману Донецької області.

За участь у бойових діях Середа Роман Вікторович нагороджений медалями «Учасник бойових дій», «За участь в Антитерористичній операції», « За звитягу та вірність», відзнакою «Козацький хрест» ІІІ ступеня.

Живим коридором зустріла мала Батьківщина свого героя, саме сюди, у гарне волинське село Березовичі , повернувся у супроводі своїх побратимів на вічний спочинок наш воїн, наш герой. Море квітів і сліз. Плине «Кача»… Звучать слова співчуття і скорботи. У якусь мить стає на коліна перед героєм капелан Віктор Чіпак , розповідає свою історію спілкування з Романом , а потім читає Молитву покаяння, яку , як виявляється, герой зі своїми бійцями промовляв перед кожним виходом на завдання. А тепер ця молитва звучить перед його відходом у Вічність…

Невтішне горе матері, Валентини Олексіївни, яка сама виховувала єдиного сина, невгамовний біль утрати для дружини Марини та неусвідомлені ще почуття маленького Максимка. А ще десь за кордоном тужить 13 річний син Давид, у якого війна не лише забрала тата , а й не дала попрощатися з ним…

У дитинстві він був схожий на ангела, і ніхто не думав тоді, що у неповні 42 роки він стане ним, щоб з Неба охороняти Україну , свою родину, всіх нас.