Снитюк Олег Юрійович

Снитюк Олег Юрійович – це мій брат, світла пам'ять про якого буде жити завжди зі мною. Для мене він герой. Для мене він взірець патріотизму, любові до України.

Народився Олег 14 червня 1999 року в с. Холоневичі. Був другою дитиною в нашій багатодітній родині. У 2005 році розпочав навчання в загальноосвітній школі І-ІІІ ст. села Холоневичі, яку успішно закінчив у 2016 році. Він був дуже веселим, товариським хлопцем. А вдома він для мене був просто ідеальним братом, першим помічником, другом, який завжди підтримає, дасть пораду, допоможе. Він був безвідмовним. Треба приготувати щось смачненьке - будь ласка! Треба посапати бур'яни в городі -  без проблем!

Я завжди була його улюбленою молодшою сестричкою, яку він старався балувати. Як мені тепер його не вистачає…

Після школи він пішов навчатися у Колківське вище професійне училище, де отримав професію кухаря.  Я з нетерпінням чекала його на вихідні додому, сумувала без нього.

З 01 червня 2019 року до 01 грудня 2020 року проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Отримав військову спеціальність - з'язківець.

Як ми чекали на його дзвінки!.. Не могли дочекатися, коли він повернеться додому. Потім була робота за кордоном, були плани на майбутнє. Було перше кохання. Він мріяв створити сім'ю, побудувати дім, мати діточок, але не судилося… Тепер він завжди буде дивитися на мене з портрета двадцятитрьохрічним.

У всьому винна ця жорстока війна. У квітні 2022 року він пішов добровольцем у військкомат. Вдома нікому про це нічого не сказав. Зателефонував мамі і сказав, що робить шаурму в Луцьку, а насправді вже проходив військовий вишкіл у Дніпрі. Про це знав лише старший брат Дмитро, від якого тато і дізнався правду про Олега.

А незадовго він вже був на Донеччині. Олег часто не виходив на зв'язок . Ми дуже хвилювалися. 29 червня 2022 року його не стало, 01 липня 2022 року нам пренесли похоронку. Загинув механік-водій роти вогневої підтримки 3 парашутно-десантного батальйону Олег Снитюк поблизу населеного пункту Мазанівка у Донецькій області. Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув від отриманих поранень, не сумісних з життям, під час участі у бойових діях за забезпечення здійснення заходів з національної безпеки, відсічі і стримування збройної агресії. 06 липня все село навколішки проводжало в останню дорогу свого героя.

Важко писати про брата, який уже на Небесах. Вже майже рік минув, як його з нами немає. Важко усвідомлювати, що більше не напише, не подзвонить, не прийде…

І знову повернення до знімків, до кумедних відео у ТікТоці. Для мене він живий, і завжди житиме у моїй пам’яті.

Матеріали підготували:

Снитюк Юлія, учениця 9 класу Холоневицького ліцею Цуманської селищної ради Волинської області.

Науковий керівник: Ярмолюк Ольга Сильвестрівна, вчитель історії  Холоневицького ліцею Цуманської селищної ради Волинської області.