Лагановський Іван Русланович

Дата народження:

08.07.1998

Дата загибелі:

20.10.2022 (24 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Луцький район, Цегів

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Покровський район, Мар'їнка

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Цегів

Військова служба:

79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада.

ГЕРОЙ - ДОБРОВОЛЕЦЬ ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Важкі часи проживає українське суспільство. У нашу країну вдерся ворог, який намагається не лише захопити територію України, а й знищити нас як націю. Щоб зберегти країну й захистити свій народ, тисячі людей покидають своє мирне життя і вступають добровільно до лав Збройних Сил України, аби дати відсіч окупантам. Це безстрашні й відважні сини та доньки України, які готові пожертвувати найдорожчим, що мають – своїм життям. Одним із таких героїв-добровольців став випускник Мар’янівського ліцею – Лагановський Іван Русланович. Ми схиляємо голови і віддаємо глибоку шану нашому Герою. Іван заплатив найвищу ціну у боротьбі за волю й завжди буде в нашій пам’яті.

Народився Лагановський Іван 8 липня 1998 року в селі Цегів. Зростав Герой у багатодітній сім’ї, де, окрім нього, виховувалося ще троє синів. Мама згадує, що Іванко дуже любив найменшого братика й завжди по-особливому ставився до нього[1]. У 2004 р. Іван пішов навчатися в перший клас Мар’янівської загальноосвітньої школи I-III ступеня, а по закінченню 9 класу вступив до Берестечківського професійно-технічного училища. Дуже хотів подорослішати й заробляти, мати власні гроші. Ніби поспішав жити…[2]

Досягнувши повноліття, Лагановський Іван вирішив шукати роботу за кордоном, бо ж мав мрію купити автомобіль[2]. Уже в 19 років хлопець придбав власне авто. Життя в нашого Героя складалося добре: їздив на роботу, завжди допомагав родині. У рідному селищі в Івана було багато товаришів, які його любили, поважали та по-дружньому між собою називали Лаган [1].

23 лютого 2022 року він знову поїхав за кордон на роботу, а вже наступного дня в рідну країну ввірвались окупанти. Іван, дізнавшись про війну, вирішив повернутися додому, хоч мама відмовляла. Витримав хлопець лише тиждень. Приїхав додому й записався добровольцем у Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки .

Уже в травні 2022 Герой-доброволець поїхав у місто Рівне здобувати навички військової справи. Після підготовки Іван був призначений в 79 ДШБ другого батальйону ЗРВ ПС ЗСУ України . Спочатку захисник потрапив обороняти рубежі в Слов’янську на Донеччині, а звідти – в місто Краматорськ, де воював три місяці.

Попереду була «нульова позиція» - Мар’їнка, де йшли важкі бої[2]. Мама Івана пригадує, що це були пекельні дні і для сина, і для неї. Та синочок завжди казав: «Все буде добре»[1]. І вона вірила, хоч серце рвалося й боліла душа. 18 жовтня 2022 року Іван востаннє зателефонував мамі й повідомив, що йде на завдання. А вже 20 жовтня прийшла трагічна звістка про загибель Героя.

Пізніше побратими бійця розкажуть про останні хвилини його життя. Іван вкотре рятував пораненого. Цього разу це був їхній командир. Відтягнувши його в машину, аби хлопці надали першу допомогу, сам рятувальник повернувся в окоп. У той час прилетів ворожий снаряд, осколок якого потрапив під каску. Поранення було смертельним. Так, рятуючи життя іншим і захищаючи країну від ворога, Іван Лагановський залишився назавжди 24-річним захисником.

Похорони Героя відбулися 26 жовтня 2022 року. Поховали його в селі Цегів Луцького району Волинської області, недалеко від земляка-побратима, Висоцького Івана, який теж віддав своє життя за Україну.

За час війни, яка триває ще з 2014 року, загинуло багато патріотів, які мали б жити й розвивати нашу державу. Зокрема, в Мар’янівській громаді налічується 16 Героїв, які загинули за волю й незалежність нашої країни. На сьогодні перед кожним українцем стоїть завдання максимально допомагати , щоб настала довгоочікувана перемога. Бо за тими, хто захищає нас на фронті, повинен бути сильний і надійний тил. Слава Героям! Вічна пам'ять усім, хто поліг, боронячи Україну. Герої не вмирають. Вони за нас на небі, за них ми на землі. І буде Перемога, бо Україна - Батьківщина героїв і нація нескорених.