Меліс Тарас Петрович

Рожищанин Тарас Меліс – Герой Нескореної України

За час російсько-української війни ми щодня втрачаємо найкращих, найсміливіших, наймужніших синів та дочок нашої нації, які боронять рідну Україну, ризикуючи найдорожчим – життям. До безсмертного легіону героїв долучився ще один волинянин – Тарас Петрович Меліс.

Наш майбутній герой народився 7 серпня 1999 року в м. Рожище. З 2006 до 2014 рр. навчався в ліцеї №4 рідного міста, де про Тараса згадують лише теплими словами : «Перший спогад про Тараса-п'ятикласника – веселі очі, жартівлива вдача. Він там, де гамірно й шумно. Один із лідерів класу. Минув час – і це вже вродливий юнак у чудовій фізичній формі, активний, розумний». [2] Зі своїм майбутнім визначився ще після 9 класу, коли вирішив продовжити навчання у Волинського обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні, щоб надалі захищати українські землі від ворогів. Навчався впродовж 2014-2016 рр.

З 2014 року точаться запеклі бої на Донеччині, де наші захисники стоять, мов сталь, відвойовуючи кожен клаптик української землі. На початку пономасшабного вторгнення Росії в Україну ця війна загострилася саме в районах проведення АТО (ООС). Суспільство розуміє, що ми воюємо з численним і підготовленим ворогом. Тарас Меліс ніколи не вагався з вибором, тому, як свідомий українець та патріот своєї держави, став контрактником, як і його батько Петро Володимирович. Наш герой боронив Україну до останнього подиху зі зброєю в руках, не зраджуючи і не піддаючись ворогам. Звістка про загибель Тараса сколихнула всіх. 1 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новомихайлівка на Донеччині перестало битися серце воїна Тараса. [1]

Поховали Тараса Меліса 5 грудня 2022 року в м. Рожище на Алеї слави, поряд із земляками-побратимами. Біль і смуток огорнули родину. «Їхній Тарас поповнив Небесний легіон героїв, така доля судилася йому в цьому короткому земному житті». [2]

Перед українцями поставлено завдання: пам'ятати про кожного воїна, який віддав найдорожче – життя. Наш обов'язок – шанувати та передавати наступним поколінням подвиги захисників, щоб пам'ять про них жила вічно.

Матеріали підготували:

Покальчук Ірина, ліцеїстка 11 класу Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні

Пастушук Вікторія Валентинівна, учитель української мови та література Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Небесної Сотні