Кислюк Андрій Васильович

У яблуневу заметіль полинув у Небесний Легіон

Пелюстки яблуневого цвіту все сипляться і сипляться, встеляючи дорогу у Вічне життя. Його поховали під яблуневу заметіль. Так розпорядилось Небо, бо він дуже любив ту пору, коли яблуні цвітуть.

Не встиг одружитися, народити діток . Але встиг багато років віддати захисту рідної землі. Коли на країну посунула чорна хмара, пішов боронити неньку-Україну, свою родину. В 35 віддав своє життя, щоб інші могли спокійно народжувати, жити, трудитись.

Кислюк Андрій Васильович народився 20.03.1988р. в с.Підбереззя, Горохівського р-ну, Волинської області в сім’ї колгоспників Ольги та Василя Кислюків. Був п’ятою, найменшою дитиною. Тому завжди оточений великою увагою і любов’ю батьків і старших братиків і сестричок. Через що ріс добрим, щирим, спокійним. В 1995-2004 рр. навчався в Підбрезівській середній школі. Після закінчення 9 класу, продовжив навчання з 2004-2007рр. в Берестечківському ПТУ, здобуваючи професії тракториста.

На строкову службу був призваний 31.10.2007 у військову частину А 3990. Після звільнення, 19 жовтня 2009 року, з військової служби  працював на землі, допомагав батькам по-господарству, допомагав односельчанам. Він не міг відмовити, коли хтось просив про допомогу.

У числі перших мобілізованих , 14 серпня 2014 року, пішов боронити від ворога незалежність і територіальну цілісність нашої держави. Протягом 2-х місяців проходив військовий вишкіл на полігоні м. Яворів Львівської області. По закінченню навчання для проходження подальшої військової служби був відправлений у м. Білу Церкву і зарахований до складу 72 окремої механізованої бригади на посаду «навідник БТР». Виконував бойові завдання у Донецькій області (с. Новотроїцьке Волноваського району).

За місяць до звільнення 24 серпня 2015 року був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави». Це недержавна загальноукраїнська відзнака з особливим статусом, започаткована з метою сприяння становлення поваги суспільства до захисників Вітчизни. Медаллю нагороджуються за мужність, самовідданість та зразкове виконання обов’язку. Девіз медалі –«Вітчизна понад усе».

У вересні 2015 року був звільнений в запас. Працював на деревообробному комбінаті в м. Луцьк.

Коли Україна опинилася у вогні підступної й лютої російської війни, Андрій,  разом зі своїм братом Василем, з перших днів стали на захист рідної землі. У героїчних рядах військовослужбовців 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Він брав участь у найгарячіших місцях, найзапекліших боях із рашистами. Разом зі своїми побратимами, з 14 бригади,   взимку 2022 року воював на Київщині, потім тримав оборону біля Гуляйполя Запорізької області. Влітку 2022 року звільняли Херсонську область, ненадовго бригаду перекинули у Миколаївську область. У жовтні дали відпустку додому, щоб перепочив і побачив рідних. А вже  починаючи з осені 2022 року, Андрій разом з іншими воїнами 14 бригади, воював на Харківщині.

Вранці, 13 травня 2023 року, позиції 6 роти 2 механізованого батальйону, які виконували бойові завдання в с. Лиман Перший Куп’янського району на Харківщині, рашисти “накрили” артилерійським вогнем. Андрій отримав осколкові поранення, які були несумісні з життям. Душа Героя поринула у Небесне військо. Попереду траурної процесії односельчани Андрія: діти, молодь, старші жителі несли 30 – метрове синьо - блакитне полотнище .

Незадовго до смерті, Андрій був нагороджений ще однією нагородою - Вищою відзнакою «За заслуги» ВГО «Звитяга» - Спілка ветеранів та працівників силових структур. Герої не вмирають!

“Відплата московським вбивцям, терористам, злочинцям буде безпощадною”- сказав брат Василь.

Спогади про Андрій Кислюка

Спогади записані від членів сім’ї Андрія Кислюка

 1.Брат Василь, 1979 року народження: Андрій був спокійний, доброзичливий, ввічливий. Ніколи не залишав своїх друзів та побратимів у біді.

2. Тато Василь, 1947 року народження: Мій син для мене Герой. Він був розумний, добрий, з люблячим серцем, завжди всім допомагав. Любив свою Батьківщину.

3. Сестра Світлана, 1982 року народження: був завжди чуйним, слухняним, розумним, допомагав у всіх справах та в усіх ситуаціях.

4. Сестра Люда, 1980 року народження: Завжди всіх поважав, поступався в громадському транспорті всім людям похилого віку. Він був дуже-дуже добрим та спокійним. Андрійко став для нас Героєм України, ми будемо його завжди пам’ятати, що був у нас такий брат, який нас і свою неньку- Україну оберігав та захищав.

Спогади однокласників:

1.Допис з Фейсбуку однокласниці Вікторії (Дручок) Каратай, 1988 року народження:  «Ти був тихим, спокійним, добрим, інколи навіть занадто добрим… Але найбільше я пам’ятаю твій вірусний сміх. Андрію ми пишаємось тобою, спи спокійно».

Вікторія Каратай (Дручок), однокласниця 

В своєму дописі у Фейсбуці написала :«Ти був тихим, спокійним, добрим, інколи навіть занадто добрим…Але найбільне я пам ‘ятаю твій вірусний сміх, адже напевно не було і дня, щоб на якомусь з уроків ти не починав сміятися, бува що й без вагомої на то причини, а через клька секунд»ржав» увесь клас… Андрію, ми пишаємося тобою, спи спокійно» .

3.Юля Огаркова (Павлюк), однокласниця написала у Фейсбуці :» Ти був совісним, добрим, спокійним. Але виявився сміливішим і мужнішим за багатьох з нас, бо не злякався і став на захист нас усіх.Дякуємо тобі за це…»

Він поклав своє життя за Україну…

Під такою назвою була опублікована стаття на фейсбук-сторінці Горохівської міської ради. 17.05.2023 року

«Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого захисника, мужнього земляка, який боронив українську державу від російського окупанта. Горохівська громада сьогодні попрощалася із Героєм – Андрієм Кислюком, жителем села Підбереззя.

Андрій загинув 13 травня, відважно боронивши територіальну цілісність та незалежність України поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп'янського району.

Захисник пройшов рік служби у зоні проведення АТО, повернувся додому. Одразу після початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати рідну землю. Він ніколи не ховався за чужими спинами, коли потрібно було допомогти. Дуже хотів перемоги. Боровся за всіх нас, щоб захистити свою землю від навали ворогів. Пліч-о-пліч з побратимами тримав оборону, падаючи від втоми, але не опускаючи зброї…

У 35-річного чоловіка залишився батько, сестри та брат, який також захищає Батьківщину від загарбників. 

У пам’яті близьких Андрій назавжди залишиться патріотом, добрим другом, надійним побратимом, професіоналом своєї справи. Та найважче для рідних, які поховали рідну людину. Серце батька закам’яніло від розпачу, болю та виплаканих сліз, але воно завжди чекатиме на сина… Героя, який загинув, виборюючи свободу та незалежність держави.

Дорогою ціною для нашої держави дається мирне життя. Вклоняємося твоєму подвигу, Андрію, дякуємо за оборону України і всіх нас! 

Висловлюємо щире та глибоке співчуття рідним та близьким полеглого захисника. Вічна пам’ять та слава Герою!

2. Однокласниця Юля Огаркова, 1988 року народження в дописі під постом у Фейсбуці написала : « Ти був совісним, добрим, спокійним. Але сміливішим і мужнішим за багатьох з нас, бо стільки років захищав Україну! Дякуємо тобі за захист, дорогий однокласнику. Ти ніколи не любив особливої уваги до себе, бо був надто скромним, але ми маємо про тебе розказувати, писати вірші, дякувати тобі і пам’ятаю. Як доживемо, зустрінемося після Перемоги з однокласниками, а тебе вже не буде з нами. Бо ти своє життя поклав за те, щоб ми мали цю змогу зустрітись. Як дочекаємо, будемо згадувати ті всі приколи з нашого класу, все, що ти чудив. Але, напевно, вже не будемо так голосно сміятися, як раніше. Спи спокійно. Ти був кращим з нас. Героям Слава!».

Спогади записала Новосад М.А.

Дата запису спогадів: травень 2023 року.