Бортнюк Богдан Анатолійович

Дата народження:

23.02.1995

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Смідин

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Ізюмський район, Ізюм

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Смідин

Військова служба:

Диверсійно-розвідувальна група, 14-та ОМБР імені князя Романа Великого.

Позивний:

Снайпер

Нагороди, відзнаки:

Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Захисник України – Богдан Бортнюк

24 лютого вся Україна прокинулась не від пташиного співу, а від звуків сирен та вибухів, що руйнували наші домівки. Тисячі чоловіків вже того дня пішли до військкомату, аби стати на захист своєї Батьківщини. Адже обов’язок кожного громадянина – захищати свою землю, свій дім, свою сім’ю. Багато хлопців покинули «закордони», роботу, щоб у важку годину повернутися на Україну та стати до ла ЗСУ. Серед них – наш односельчанин Богдан Бортнюк.

Народився герой 23 лютого 1995 року у с. Смідин. У 2012 році закінчив загальноосвітню школу І-ІІІ ступеня с. Смідин. У цьому ж році вступив до професійно-технічного училища №22 смт. Луків, де здобув спеціальність «Тракторист-машиніст, водій категорії С1».

У листопаді 2013 року був направлений на проходження військової служби до військової частини у м. Васильків А0704, де служив місяць, після чого був перенаправлений у м. Миколаїв в/ч А4465. У 2014 році закінчив строкову службу зі званням «Старший солдат».

З 2015 року і до моменту мобілізації (у 2022 році) працював за кордоном. 16 вересня 2018 року одружився [3].

6 березня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України у 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого м. Володимир. При розподілі був направлений у диверсійно-розвідувальну групу (ДРГ). Позивний «Снайпер». Загинув на Харківщині, поблизу м. Ізюм від осколкового поранення в груди та втрати крові [1]. Година смерті – 16.00. Похований у рідному селі Смідин.

Указом Президента України № 628/2022 від 06 вересня 2022 р. за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Бортнюка Богдана Анатолійовича посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня [4].

Зі сльозами на очах та теплотою згадує Богдана його класний керівник Людмила Козачук: «Я дивлюся на твоє фото в шкільному альбомі: спокійний погляд добрих очей. Таким був ти в юності – врівноважений, скромний, надійний. А ось одна із останніх твоїх фотографій6 на війні, у військовій формі, але без зброї, хоч вміло володів нею. Ти – воїн, але хотів миру, миру для своєї рідної землі, для України. Між цими фотографіями 10 років, як спалах зорі. Таким коротким і яскравим було твоє життя. Та вічно горітиме на небі, Богдане, твоя зірка, бо й справді, герої не вмирають, вони стають зорями…» [2].

Сьогодні ми не тільки на словах знаємо, що таке війна… Сьогодні ми бачимо, якою ціною виборюється наша воля та незалежність. Сьогодні на колінах зустрічаємо і проводжаємо до лав Небесного легіону наших героїв. Героїв, завдяки яким ми живемо сьогодні.