Чирук Олександр Валерійович

Дата народження:

26.08.1997

Дата загибелі:

01.12.2022 (25 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Гута-Камінська

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Краматорський район, Ямпіль

Військова служба:

Оператор БПЛА, 14-та ОМБР імені князя Романа Великого

Позивний:

Лимон

У памя'ть про молодого Героя – Олександра Чирука

У 2014 році знехтувавши усіма міжнародними договорами російська армія перетинає кордон незалежної, суверенної держави – України. Тому українське суспільство в особі захисників України стали могутнім щитом на захист своїх споконвічних земель, своєї Батьківщини – України. Історію творять люди, герої України – наші воїни. На жаль, сучасна історія пишеться кров’ю українського народу. Однією з таких трагічних і водночас героїчних сторінок є військовий шлях бойової звитяги та відданості державі - героя наших днів, молодого хлопця Олександра Чирука.

Чирук Олександр Валерійович народився 26 серпня 1997 року у с. Гута-Камінська , Камінь-Каширського району. Проживав у с. Рудка-Червинська, де у 2012 р. закінчив ЗОШ І-ІІ ступенів. У 2012 р. вступив у Київський радіо-механічний коледж НАУ [1].

У 2013 році, коли розпочалися протести на Майдані був активним учасником. Олександру на той час не було 18 років. Тому лише через прохання рідних майбутній герой полишив розбурханий Київ та закінчити здобуття загальної середньої освіти у ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Тоболи в 2014 році.

Зі спогадів мами відомо, що Сашко захоплювався комп’ютерним програмуванням та мав до цього хист. Тому свій вибір майбутньої професії пов’язав зі своїм інтересом та продовжив навчання у Камінь-Каширському коледжі на відповідну спеціальність. У 2018 р. вступив до Волинського інституту економіки і менеджменту щоби здобути вищу освіту.

Маючи цілеспрямований та наполегливий характер , плануючи своє майбутнє Олександр розпочинає виїздити за кордон, це – Польща, Угорщина, Німеччина.[2]

У молодого хлопця було багато планів на майбутнє… Але розпочалася повномасштабне вторгнення росії проти України, Олександр на той час уже п’ять місяців перебував у Німеччині. У перші дні війни разом з іншими перевозив біженців від німецького кордону. У перших числах березня 2022 року повернувся до України. Пішов у військомат, де йому відмовили, але це не зупинило хлопця. Зібрав усі необхідні документи та підписав контракт. Після чого проходив навчання на полігонах України, а пізніше був відправлений на військовий вишкіл до Великобританії, який тривав один місяць [1].

Служив із перших днів на передових позиціях, виконував завдання задля деокупації в Харківській області у протитанковому взводі [4]. Зі слів мами дізнаємося, що військова справа подобалася Олександру, завжди ділився враженнями від опанування нової зброї чи техніки. Командири та побратими зазначали, що він швидко вчився працювати з планшетом для коригування розрахунків наведення цілі, вміло скеровував БПЛА, тому його хотіли забрати в аеророзвідку [4].

Олександр Чирук героїчно загинув, внаслідок наїзду автомобіля на протитанкову міну 1 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання щодо захисту території своєї Батьківщини в районі населеного пункту Ямпіль Донецької області. [4]

На жаль, молодий герой заплатив найвищу ціну за мир і спокій у нашій державі. Тому з метою гідного вшанування пам’яті та героїчного вчинку Олександра у відстоюванні територіальної цілісності та неподільності України, виконуючи свій конституційний і громадянський обов’язок щодо супротиву російської окупації наших територій, за ініціативи народної депутатки Ірини Констанкевич, створено електронну петицію щодо присвоєння Чируку Олександру Валерійовичу найвищу відзнаку «Герой України»[5].

Історія бойової звитяги Олександра Чирука, який свідомо обрав шлях воїна є прикладом незламного менталітету українського народу у його багатовіковім прагненні до незалежності та відстоювання своїх прадідівських земель.