Васейко Петро Іванович

У селі Поворськ пам’ятають Петра Васейка як доброго господаря, майстра на всі руки, привітного співбесідника, завзятого рибалку, щирого друга братів наших менших.

Народився Васейко Петро Іванович у селі Боремщина Любомльського району. Закінчивши місцеву восьмирічну школу, з 1983 по1986 р. навчався у Тобольському ПТУ №23 (росія, тюменська область). За професією моторист, слюсар-судноремонтник.

З 1986 року перебував на службі в радянській армії. Служив на Курильських островах, острів Шикотан. Після армії повернувся на Волинь, працював на заводі «Ковельсільмаш».

З 1992 р. працював в органах внутрішніх справ (10 років).

З 2011 по 2016 рр. трудився в СЛАТ «ТУР». Останніх 5 років працював за кордоном. Навесні 2022 року також планував їхати на роботу за кордон, але при звістці, що розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, відкинувши всі плани, 24.02.2022 року добровольцем пішов на війну.

24 лютого від сільської ради села Поворськ разом з іншими призваними відправились до міста Володимир. Після видачі військової форми та зброї, оформлення документів були відправлені на полігон міста Рівного, де отримали бронежилети і каски.

Через два дні наші захисники у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого вже були під Чорнобилем, де зазнали перших втрат своїх побратимів.

Тримали позиції під Києвом, Кропивницьким, Миколаєвом та в степах Херсона. Після двох місяців тяжких боїв їх переправили через Дніпро під місто Ізюм Харківської області, де велися запеклі бої. Зв’язок був дуже поганим. Завдяки місцевим волонтерам Самчук Л., Самчуку І., Ващуку О. наші бійці відчували сильну підтримку наших односельців.

Зі спогадів Самчук Л.: «Петра знала як односельчанина, колись навчала його сина Олександра і завжди мала про нього хорошу думку. На фронті вперше ми зустрілися у квітні 2022 року на Миколаївщині. Не могли додзвонитися, довго шукали сільську школу, в якій було місце дислокації наших хлопців. Разом з Петром тоді перебував ще один наш односелець Туревич Валерій. Ця зустріч була незабутньою. Наші воїни не очікували побачити знайомих людей там, довго обіймалися і ховали вологі очі, бо вони ж захисники. Обов'язково фото на згадку.

Наступна зустріч відбулася у травні вже на Донеччині, поблизу села Васютинське. Тоді разом з Петром, окрім Туревича В., вже були й інші хлопці з нашої Поворської громади – Віталій Будь із Ситович та Юрій Голуб з Поворська. Знову тепла зустріч, сльози, радощі від подарунків з дому і за традицією фото. Багато воїнів ми бачили на лінії фронту, але таких впевнених і вмотивованих, як Петро Васейко, не зустрічали. Запевняв нас у перемозі, що обов’язково повернеться додому, розповідав про плани. У червні готувався святкувати день народження. Це була наша остання зустріч. Через 6 днів після повернення волонтерів додому ми дізналися страшну звістку про важке поранення, а згодом і про смерть Петра Васейка. Дуже шкода, важка втрата. Вічна слава Герою!»

Бої за Донбас виявилися справжнім випробуванням для воїнів та їхніх рідних. 19 травня біля села Трипілля Донецької області відбувся тяжкий бій, у ході якого постраждала значна частина їхнього підрозділу, що входив до сладу 14 ОМбр. В ході бою Петро Васейко отримав тяжке поранення. Був відправлений до м. Бахмут, де його прооперували. На жаль, поранення було не сумісне з життям. 20 травня 2022 року воїн Петро Васейко помер.

Нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Матеріали підготували:

Корнійчук Богдан, учень 6 класу, вихованець гуртка «Історичне краєзнавство» опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»

Науковий керівник: Самчук Л. В., завідувачка «Поворського історичного музею»; керівник гуртка «Історичне краєзнавство» опорного закладу загальної середньої освіти «Поворський ліцей Поворської сільської ради Волинської області»