Хамраєв Рустам Шонійозович

Народився 29 листопада 1975 року в місті Луцьк Волинської області. Його батько – узбек, мати – українка. Закінчив луцьку загальноосвітню школу № 9 (нині – Комунальний заклад "Луцький навчально-виховний комплекс № 9 Луцької міської ради"). Потім навчався у Луцькому вищому професійному училищі будівництва і архітектури.

У 1993 році був призваний на строкову військову службу. Військову присягу на вірність українському народові склав 26 грудня 1993 року. У 1993-1994 роках служив у лавах Державної прикордонної служби України, у 1995 році – у лавах Сухопутних військ Збройних Сил України. Після демобілізації працював менеджером в науково-виробничій фірмі, з лютого 2004 року – приватний підприємець, займався роздрібною торгівлею.

З кінця листопада 2013 року перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Спочатку був бійцем 14-ї сотні "Вільні люди", згодом бійцем 38-ї сотні Самооборони Майдану. У лютому 2014 року під час вуличних боїв у Києві стояв на барикадах, ризикуючи життям, із-під куль діставав поранених та вбитих своїх побратимів, врятував двох медсестер. Cам був поранений і отруєний газами, отримав контузію. Незважаючи на поранення, у бою був до кінця, не залишивши ні барикади, ні своїх побратимів. Першу медичну допомогу отримав в Києві, згодом лікувався у Луцьку. Не пролікувавшись до кінця, у березні 2014 року знову повернувся на Майдан. Був волонтером в "МедАвтоМайдані Об‘єднаному" ("МАМО"), який допомагав постраждалим на Майдані і сім'ям загиблих, жив в наметовому містечку.

У травні 2014 року добровольцем вступив до батальйону "Айдар". З червня 2014 року старший навідник автоматичних протипіхотних гранатометів 2-ї роти "Захід" 24-го батальйону територіальної оборони "Айдар" солдат Р.Ш. Хамраєв приймав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 червня 2014 року передовий загін батальйону "Айдар", у складі якого служив солдат Р.Ш. Хамраєв, отримав наказ висунутися у район селища Металіст Слов'яносербського району Луганської області і визволити цей населений пункт. Ранком того самого дня потрапила у засідку і була взята у полон інша група бійців батальйону "Айдар" – група Надії Савченко. Тож командир батальйону "Айдар" відібрав і скерував найбільш досвідчених бійців, щоб визволити селище Металіст від російських бойовиків і звільнити наших бійців.

Дорогою передовий загін потрапив у засідку та вступив у бій проти добре озброєних російських бойовиків з важким стрілецьким озброєнням та бронемашинами. Солдат Р.Ш. Хамраєв залишився прикривати бійців свого підрозділу, стримував наступ російських бойовиків, самотужки утримував позицію, але сили були занадто нерівні: у російських бойовиків були танки, БМП і важке стрілецьке озброєння, а в українських воїнів – автомати і кулемети. Під шаленим вогнем російських бойовиків, солдат Р.Ш. Хамраєв до останнього прикривав відхід бійців і був розстріляний впритул з крупнокаліберного кулемета танка. Ціною свого життя він врятував українських бійців, надавши їм можливість перегрупуватися і відійти у безпечне місце. Похований у Луцьку на кладовищі Гаразджа.

Указом Президента України Володимира Зеленського № 536/2021 від 14 жовтня 2021 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України солдату Рустаму Шонійозовичу Хамраєву посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".