Підгурський Іван Тадейович
Він мав безліч здобутків і нагород, виховав кілька поколінь учнів. Навчав їх бойовому гопаку, а разом із тим і терпінню, людяності та патріотизму. Іван Підгурський вірив, що школи цього давнього мистецтва стануть тією силою, яка відродить історію наших предків, прославить Буковину та Україну на цілий світ. На жаль, втілити свій амбітний задум тренер не встиг. Його життя обірвала війна.
Народився Іван Тадейович Підгурський 25 квітня 1980 року в селі Цигани на Тернопільщині. Батько його все життя працював на залізниці, мати була вчителькою початкових класів. Закінчивши школу, вступив у Борщівське професійно-технічне училище та здобув фах столяра. Опісля був призваний на строкову військову службу.
Іван Підгурський також навчався у Івано-Франківську та Львові, здобув кваліфікацію магістра фізичного виховання і спорту. Він шукав себе у чомусь особливому, тож почав опановувати бойовий гопак. Досягши відповідного рівня майстерності, став тренувати діток та заснував школу бойового гопака імені Дмитра-Байди Вишневецького. Спершу працював на рідній Тернопільщині, потім перебрався на Буковину.
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Іван Підгурський записався добровольцем до лав територіальної оборони, тож 24 лютого йому зателефонували з військкомату. «Хто, якщо не я?», – сказав він родині, і вирушив до війська. Служив кулеметником у 92-му батальйоні 107-ї окремої бригади сил ТрО. Разом зі своїм підрозділом обороняв Харківщину. Навіть у зоні бойових дій знаходив час, щоб тренуватися. Він тим жив.
«Іван був завжди чесним і не любив лукавих людей. Війна його змінила, він став ще більш загартованим, сильним. Мав великі плани, хоча в очах я деколи бачила пустоту», – пригадує дружина Карина.
Улітку 2023 року батальйон перевели на Донеччину. Іван Підгурський загинув під час виконання бойового завдання 15 липня у селі Богданівка поблизу Бахмута. У захисника залишилися дружина та троє дітей.
«Іван був дуже порядним та люблячим чоловіком, татом із великої літери, його турбота залишиться в нашій пам'яті на все життя. Він боровся за перемогу, бо мав двох синів, і завжди казав – не хоче, щоб і їм довелося воювати», – пояснює Карина.
Поховали захисника в Чернівцях – на кладовищі в мікрорайоні Ленківці. Школа бойового гопака імені Дмитра-Байди Вишневецького працює і нині, справу тренера продовжують його учні.
Іван Підгурський посмертно нагороджений медалями «За визволення Харківської області» та «На славу Чернівців», почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною».
Герої
