Шеремета Вадим

Герої тихо вмирають за нас

Він був найменшеньким у батьків, їхньою втіхою та надією. Але, на жаль, найпершим і так завчасу відлетів у небеса. Бо ж його життя забрала клята війна, як і багатьох інших його ровесників.

Народився Вадим Шеремета 19 жовтня 1990 року в селі Гірки Любешівського району. У 1997 році пішов до першого класу місцевої школи. Після закінчення школи, рідко бував вдома. У 2009 році був призваний на строкову службу. Починав з Чернігова, а продовжив у Червонограді Львівської області. Військову присягу прийняв 13 червня 2009 року. А потім зі старшими братами торував сезонні шляхи у далекі закордонні країни.

З травня 2022 року його покликав обов’язок справжнього чоловіка — стати на захист рідної землі, щоб вигнати рашистського ворога з України. Він був зарахованим у  110 бригаду. Перехрестила мати сина, просячи йому щасливої служби та швидкого повернення додому. Вадим був старшим стрільцем 100868У.

Через чотири місяці, у вересні, ненька знову благословила наймолодшого сина. Тоді у всієї родини смуток перемішався з радістю. Бо ж вернувся Вадим у короткочасну відпустку , аби поєднати долю зі своєю коханою, котру знайшов на далекій Київщині. Вона — переселенка з Херсонської області — Усачова Інна Вікторівна. Розписалися молодята, відклавши весілля до перемоги, але не встигли натішитися своїм коханням, сімейним щастям. 15 січня Вадим мав приїхати у відпустку. Це пообіцяв рідним під час останньої телефонної розмови 2 січня. А вже 4 січня телефон підозріло мовчав. І п’ятого, і шостого...

4 січня внаслідок штурмових дій із боку ворога на території Донецької області біля населеного пункту Кам’янка Покровського району загинув солдат, старший стрілець механізованого відділення Вадим Шеремета [Додаток 1]. Був похований в селі Гірки 10 січня 2023 року.

Нагороджений Грамотою пошани та скорботи від Головнокомандувача ЗСУ В. Залужного.

Зі слів друзів, близьких, Вадим був життєрадісним, позитивним, дуже добрим. Його заливчастий сміх ні з ким не можна було переплутати.