Коляда Дмитро Степанович

    Коляда Дмитро Степанович
    Дата народження:
    21.02.1990
    Дата загибелі:
    18.11.2014 (24 роки)
    Місце народження:
    Україна, Волинська область, Ковельський район, Велимче
    Місце проживання:
    Україна, Волинська область, Ковельський район, Велимче
    Місце поховання:
    Україна, Волинська область, Ковельський район, Велимче
    Військова служба:
    51-ша окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ
    Нагороди, відзнаки:
    Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

    Коляда Дмитро Степанович – відважний солдат АТО

    Полум'я військових дій 2014 року торкнуло майже кожну родину Ратнівщини. Кожен населений пункт Ратнівської землі має своїх солдатів АТО – хлопців сильних, відважних, мужніх, патріотів своєї держави. Їх імена ввійшли в історію України XXI століття. Один із таких українських героїв – Коляда Дмитро Степанович.

    Майбутній захисник України народився 21 лютого 1990 року в селі Велимче Ратнівського району Волинської області. Навчався в НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня – дитячий садок» у рідному селі, який закінчив у 2007 році.

    У квітні 2008 року був призваний на військову строкову службу, яку проходив у місті Біла Церква Київської області у 72-й механізованій танковій бригаді.

    Після повернення додому, допомагав батькам, жив і мріяв. Та у квітні 2014 року юнака мобілізували до лав Збройних сил України в 51-шу окрему механізовану бригаду Сухопутних військ ЗСУ.

    Дмитро пройшов запеклі бої за Савур-Могилу та Донецьк [ 2, с. 45].

    Під Донецьком, у Красногорівці, наприкінці серпня його зупинила ворожа куля – снаряд потрапив у танк, в екіпажі якого був і Дмитро. На щастя Дмитро встиг вискочити з вогню, встиг витягти непритомного командира екіпажу танка Романа Киричука.

    Після того, як підбили танк, Дмитро загоював тілесні опіки і душевні рани у Дніпропетровському, а потім у Луцькому госпіталях. А далі реабілітація.

    18 листопада його викликали у Володимир-Волинський у 51-у механізовану бригаду і він мав знову йти в зону АТО ... [1] Не пішов. 18 листопада 2014 року на території військової частини у Володимир-Волинському був вбитий старшим лейтенантом, командиром танкової роти, ударом ножа в груди. Похований 20 листопада 2014 року в селі Велимче Ратнівського району. [ 2, с. 45].

    Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) [3].

    Його життя було як спалах, коротке і яскраве.

    Список використаних джерел

    Список використаних джерел:

    1. Борзовець В. Дмитро Коляда назавжди залишився 24-річним / В. Борзовець  // Ратнівщина.- 2014. – 25 листопада.
    2. Дем'янюк О., Гулько Г. Волинський пантеон: Схід – 2014. Луцьк: Айс Принт, 2015.132с.
    3. Коляда Дмитро Степанович [Електронний ресурс ]. - Режим доступу:
    4. http://memorybook/org./ua/14/kolyada.htm.

    Герої

    Дивитись всіх