Лютинський Олег Миколайович

Наш герой - Лютинський Олег Миколайович

Наш герой - Лютинський Олег Миколайович народився 18 травня 1991 у селі Сереховичі. Закінчив місцеву школу.  Згодом вступив в Оваднівський професійний ліцей та здобув професію - слюсар з ремонту автомобілів, автотранспортних засобів категорія “ B,C”.

У період 2016-2019 виконував завдання у районі проведення АТО на території Донецької та Луганської області. З 2016 року почав військовий шлях з автомеханіка. З 2019 отримав спеціальність снайпер-стрілець.

Олег був головним сержантом 9 механізованої роти 3-го механізованого батальйону частини А 1008.

У 2016 році Олег Лютинський уклав контракт на військову службу.

«Не можу бути осторонь, нема сил дивитися, як гинуть брати», − писав він у мережі.

Як тільки завершився термін – Олег поновив контракт. Був у багатьох «гарячих» точках.

Коли почалося повномасштабне вторгнення − Олег Лютинський перебував у військовій частині.

«Того дня він подзвонив зранку мамі, сказав, що почалася війна і повідомив, що їх відправляють в Луцьк», − розповідає сестра Оксана Кондратюк.

Захисник за можливості телефонував рідним по вайберу. У нього завжди «все було добре». Мама Марія Лютинська каже, що про службу розповідав мало, аби не хвилювалися рідні.

Останній раз Олег подзвонив мамі 30 квітня.

«Пригадую, як 5 травня мені зателефонувала мама і сказала, що пропав Олег. Ми почали одразу шукати будь-яку інформацію про нього. До останнього сподівалися, що з ним усе гаразд», − згадує Оксана Кондратюк.

Олег Лютинський загинув 2 травня 2022 року на Харківщині. Захисник з побратимами потрапив у засідку, зав’язався бій, їхню групу обстріляли.

«Олег був добрим і спокійним. Завжди підтримував рідних. Важко прийняти цю втрату та усвідомлювати, що син вже ніколи не переступить батьківський поріг», − каже мама загиблого захисника Марія Лютинська.

«Олег був найкращим братом… Він навчив мене кататися на ковзанах, на велосипеді. Дуже любив своїх племінників. Пишаюся своїм братом! Завжди добрий, усміхнений, він ніколи не відмовляв у допомозі. Після нашої Перемоги Олег так мріяв поїхати на море», − згадує сестра Оксана.   

Побратими загиблого захисника приїжджають до рідних Олега, відвідують його могилу. Згадують, що на бойові завдання Олег Лютинський, який мав позивний «Лютий», завжди йшов першим, вів усіх, беріг свою команду. Він був справжнім, сильним та відважним.

«Ми разом з Олегом ходили на завдання та нищили російських окупантів. В його очах ніколи не бачив страху, він був справжнім воїном та патріотом. Я радий і пишаюся, що мав змогу пліч-о-пліч з ним виконувати бойові завдання. Мужній хлопець, відважний та хоробрий. Він завжди був усміхненим, сповненим енергії та позитиву. А ще добрим. Таких, як він, мало… Я сумую за Лютим, не вистачає дуже Олега», − розповів побратим, який нині захищає Україну.  

Головному сержанту розвідувального взводу Олегу Лютинському − назавжди 30 років. У захисника залишилися син, батьки, сестри.

Виконував завдання у Харківській області,Ізюмського району, село Прототопівка.

Ще 30 квітня останній раз вийшов на зв’язок , а 4 травня сказали ,що зник безвісти. Декілька днів його шукали , а потім повідомили , що загинув.[4].

Про це згадав голова громади Ростислав Шиманський на сторінці у Facebook.«Чорна сумна звістка в нашій громаді... Знову біль, сум, сльози... Підтвердилась інформація про загибель Лютинського Олега Миколайовича, 1991 р.н., жителя с. Сереховичі, який захищав нашу землю від московської орди.Такі хлопці... молоді, красиві, яким жити і жити, обнімати дружину, діточок, маму з татом... жити та творити, на жаль, віддають найдорожче, що є в кожного, своє життя... своє життя для того аби інші могли жити далі... Такі ГЕРОЇ не здаються і тримають бій до кінця.Пекуча біль на серці у кожного з нас, а як рідним, як Вам зарадити, віддячити за те що виростили таких синів???…Важко знайти слова, які б розрадили родину загиблого. Приносимо щирі співчуття батькам, сестричкам та усім рідним, плачемо і сумуємо разом з вами. Низький уклін нашому воїну-захиснику!» – написав голова громади [1].

"Плануємо зустріти його від початку села Сереховичі по вулиці Центральна, до центру, по вулиці Олександрівська і на Вишневу до його рідного дому. У зв'язку з загибеллю нашого захисника, Лютинського Олега Миколайовича, на всій території Сереховичівської ТГ оголошується триденна жалоба з 12 по 14 травня" [2].

Поховання Олега Лютинського 14 травня 2022 року у селі Сереховичі

 “ Відзнака Командира 14 окремої механізованої бригади ім. Романа Великого’’. “Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність.’’ “За відвагу” “ За участь в антитеростичній операції”

«У несправедливій кровопролитній війні з російськими окупантами загинув наш односельчанин Олег Миколайович Лютинський… Загинув як герой, віддавши своє життя за можливість кожного з нас жити, творити, любити, працювати під мирним небом…», − ідеться в дописі.

Біль та смуток за молодим Героєм Оксана Мороз висловила у вірші.

Пам'яті Олега Лютинського

Зацвітає садок − оживає село,
І, здається, що тої війни й не було!
Лиш одне нагадає про тугу-печаль…
Боже, знов край огортає чорна вуаль…

Знов заснув навіки син – Герой УКРАЇНИ,
Повернувшись на мить у труні-домовині…
Зустрічають тюльпани й вишневі садки,
І…маленький синочок, і зчорнілі батьки!

Накувала зозуля йому небагато:
Ви простіть, що так мало, сестри, мамо і тату,
Не повернеться сокіл – відлетів вже на небо,
Десь за хмари високо, де боротись не треба!

Спочивай, наш Герою, біля Бога служи –
Бережи мир на небі, до нас в снах поспіши!

Оксана Мороз[2].

Матеріали підготували:

Римар Олександра Володимирівна, учениця 11 класу Сереховичівського ліцею імені Ю. А. Ярощука Ковельського району Волинської області

Науковий керівник : Балюк Наталія Семенівна, Поцешук Наталія Анатоліївна