Ткачук Юрій Васильович
Юрій Васильович Ткачук народився 5 травня 1994 року у селі Черепківці Глибоцького району Чернівецької області. Був єдиним сином у сім’ї.
Далекого 2001 року поріг Черепковецької загальноосвітньої школи І-ІII ступенів переступив допитливий хлопчина, який перебував у стінах навчального закладу 11 років. Юрій був безконфліктним, привітним, організованим, увічливим учнем. Односельчани назавжди запам’ятали його усміхненим, з відкритим щирим серцем, готовим прийти кожному на допомогу.
Після закінчення школи в 2012 році юнака призвали до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив в містах Сімферополь, Керч та Феодосія.
Старший сержант Юрій Ткачук перебував у Донецькій та Луганській областях у складі першої гірсько-штурмової роти Збройних Сил України, яка виконувала бойове завдання в зоні антитерористичної операції. Хоробро воював іще з 2020 року, а з 24 лютого 2022-го став до оборони рідної землі від повномасштабного вторгнення російської орди. Мужній воїн зумів здобути авторитет і стати прикладом для своїх побратимів. Мав численні подяки та нагороди.
У несправедливій кровопролитній війні з російськими окупантами під час виконання бойового завдання 15 серпня 2022 року серце Юрія перестало битися. Він загинув як герой, віддавши своє життя за можливість кожного з нас жити, творити, любити, вчитись, працювати під мирним небом.
У воїна залишилися мати й бабуся.
Присвята Юрієві Ткачуку від Ніни Трало:
«Мамо, я до тебе вже не повернуся
і в дворі на стежці не зіткнемось ми.
У хмаринку білу я перетворюся,
упаду на трави дрібними слізьми.
Ти із сумом, мамо, дивишся на небо
і скорботним криком тишу розрива,
ти голосиш… Мамо, рідненька, не треба,
вже ж ніхто не верне твоє журавля.
Ти пробач, матусю, це ж моя провина,
що від твого горя почорнів весь світ.
Що і ти, рідненька, і уся родина
обтрусили в горі радості ввесь цвіт.
Мамо й Батьківщино, ви в мене єдині,
я ж за вас загинув у кривавій млі,
щоб ясний світанок і погожа днина
панували вічно на моїй землі».
Герої
