Стась Дмитро Віталійович

Дата народження:

22.08.1989

Дата загибелі:

17.12.2022 (33 роки)

Місце народження:

Україна, Київська область, Білоцерківський район, Узин

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Торчин

Військова служба:

Командир механізованого відділення.

Позивний:

Технік

Про біль, який і досі серце крає, ми не забудем – пам'ятаєм!
Стась Дмитро Віталійович

Війна, біль, сльози, страждання, смерть… Страшні слова, які закарбуються в серці кожного українця, адже внаслідок вторгнення російських загарбників на територію нашої держави багато молодих хлопців пішли на фронт, щоб ціною власного життя виборювати свободу та незалежність своєї Батьківщини. Одним з них був Дмитро. Завжди веселий та усміхнений… Таким він залишиться у пам'яті рідних, близьких, знайомих, тому що проклята війна забрала його навіки.

Стась Дмитро Віталійович народився 22.08.1989 року в м. Узин Київської області в сім'ї військовослужбовця. У 1996 році пішов у перший клас Узинської середньої школи, де навчався до 2001 року. У 2001 році сім'я переїхала в м. Бердичів Житомирської області у зв'язку з переводом батька на нове місце служби.

2004 року закінчив 9-й клас Бердичівської загальноосвітньої школи №12. У цьому ж році переїхав на постійне місце проживання в смт Торчин Волинської області, де вступив до Торчинського професійного ліцею, який закінчив у 2007 році за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». Після закінчення навчання в ліцеї працював у ТзОВ СУПП «Торчинські ковбаси».

З 2007 по 2008 рік проходив строкову службу в Збройних Силах України.З 2009 по 2019 рік проходив військову службу за контрактом в підрозділах Військово-морських сил ЗСУ.

Стась Дмитро мобілізований 26 лютого 2022 року через Луцький РТЦК та СП, воював на півдні та сході України, зокрема в Миколаївській області. Мав позивний «Технік» [1]. Загинув 17 грудня 2022 року в результаті важких поранень, отриманих внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України поблизу східних околиць міста Бахмут Донецької області [4].

Сумна звістка надійшла у Торчинську громаду 19 грудня 2022 року [3].

Прощалися з командиром 3 механізованого відділення – командиром машини 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 22 грудня 2022 року [4].

Згадуючи загиблих на війні, в кожного свідомого громадянина виступають сльози… Але ми віримо, що вірні сини й дочки України віддали своє життя не даремно. Усіх до одного маємо пам'ятати! Герої не вмирають!