Ковальов Дмитро

Дата народження:

07.10.1999

Дата загибелі:

04.05.2022 (22 роки)

Місце народження:

Україна, Чернівці

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Харківський район, Дергачі

Місце поховання:

Україна, Чернівці

Військова служба:

10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс».

Нагороди, відзнаки:

Нагрудний знак «Ветеран війни», орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) , медаль «На славу Чернівців» (посмертно).

Він був професійним військовим. Служив штурмовиком та воював під час Операції об'єднаних сил. Тож і з початком повномасштабного вторгнення продовжив боронити країну. Дмитро Ковальов загинув, намагаючись евакуювати з поля бою тіло полеглого побратима. Це було справою честі… Молодий захисник два місяці не дожив до річниці весілля.

Дмитро Ковальов народився 7 жовтня 1999 року у Чернівцях. Навчався у місцевій школі №22. Після 9-го класу вступив до Чернівецького індустріального фахового коледжу на спеціальність «Інженерія програмного забезпечення». У мирному житті цікавився автомобілями та спортом, обожнював проводити час із рідними людьми.
Згодом пішов служити за контрактом до ЗСУ. 2020 року брав участь в ООС поблизу Маріуполя на Донеччині, за що отримав статус учасника бойових дій та нагрудний знак «Ветеран війни».

Під час повномасштабної війни Дмитро Ковальов захищав Україну у лавах 8-го батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних сил України. Із початком повномасштабного російського вторгнення був оператором протитанкових ракетних комплексів NLAW, SMAW-D, Javelin. Разом із побратимами захищали Київщину, Чернігівщину та брали участь у перших штурмах Харківщини.
22-річний солдат Дмитро Ковальов загинув 4 травня 2022 року в районі міста Дергачі під Харковом, намагаючись витягти тіло загиблого побратима з поля бою. Під час евакуації бійці підірвалися на протитанковій міні.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та медаллю «На славу Чернівців».

«Для рідних, друзів і побратимів він був тим, хто завжди прийде на допомогу, знайде пораду та просто підтримає. Та понад усе Діма був воїном, який, попри біль і втому, виконував бойові задачі. Я завжди пишатимусь своїм чоловіком, своїм Героєм, який був гідним життя, який мав творити нове майбутнє, виховувати донечку та просто бути на цьому світі разом зі мною…», – розповіла дружина полеглого воїна Ольга.

Поховали Дмитра у рідному місті. У захисника залишилися батьки і дружина.

У Чернівцях на честь героя перейменували вулицю Кузьми Мініна.