Андросюк Геннадій Миколайович

Обірвана відпустка

Війна. У цьому слові - біль і розпач матерів, стогін поранених, плач сиріт.

Йдуть у засвіти найкращі… Ті, кому б творити Україну, будувати її майбутнє… Натомість вони стають нашою історією. Героїчною пам’яттю і вічним болем.

Уродженець нашого села Андросюк Геннадій Миколайович народився 29 грудня 1997 року в с. Якушів. З 2005 року по 2013 навчався в Якушівській неповній середній школі. Потім закінчив Володимир - Волинський педагогічний коледж імені А. Ю. Кримського за спеціальністю вчитель трудового навчання та технологій. На третьому курсі навчання в коледжі перевівся на індивідуальне навчання і працював в Володимир-Волинському міському відділі освіти на посаді комп’ютерне забезпечення. Через рік, продовжуючи навчатися перевівся в школу вчителем інформатики Володимир-Волинського району с. Микитичі.

З 2017 року продовжив навчання в Уманському державному педагогічному університеті ім. Павла Тичини.

Геннадій не зміг залишатись осторонь подій, що відбуваються в Україні, тому в 19 жовтня 2021 року був призваний на військову службу, де застала нашого захисника повномасштабна війна росії проти України.

По закінченню строкової служби підписав контракт. Військова спеціальність водій 3 відділення патрульного взводу на автомобілях патрульного батальйону Національної гвардії України.

Зі спогадів старшої сестри Бенедисюк Ангеліни. Геннадій казав: “Армія - моя остання відпустка перед дорослим життям”. Та нажаль, доросле життя перейшло у вічність…

10.12.2022 року перебуваючи в тимчасовому місці дислокації отруївся чадним газом. Не судилось і ще двом побратимам боронити нашу країну від окупанта, вони також отруїлися.

Вірш про Геннадія Андросюка

Хто знав, що та пора прийде збирати
Каміння порозкидане колись
Й прийдеться дітям нашим зброю брати,
Які ще вволю і не нажились.

Підступний «брат», вражина душогубна,
Нещадно землю нашу потоптав.
Здригнулась Україна миролюбна,
Народ на захист України став.     

Дев’ятий рік лютує звір північний,
Вже й сам забувся, що тут загубив.
І до війни з нас кожен став дотичний,
Той звір у серці мир і спокій вбив.

Бо гинуть діти, воїни дочасні,
Везуть «Груз 200» в Ратно, в Якушів,
Біда прийшла, Андросюки нещасні,
Сумує Шацьк, Любомль і Любешів…

Геннадій впав в бою десь під Лиманом,
Йому було б ще тільки двадцять п’ять,
Пішло життя й покрилося туманом,
Без тебе, Гено, вже роки летять…

Без тебе, друже, не збулось кохання,
Не долюбив ти, не доцілував…
Лишилась в пам’яті лиш зустріч та остання,
О, як же ти кохання цінував.

Ще молоді батьки осиротіли,
Ще п’ятдесят нема для них обох,
А так онуків від тебе хотіли,
Не дочекались внуків, бачить Бог.

Прийме земля тебе вже як героя,
Героєм став, святе твоє ім’я.
Святий твій батько Коля, мати Зоя
І вся родина, вся сім’я твоя.

Віддав життя своє за Україну,
Вони тебе віддали на війну,
Ти там помер в бою за Батьківщину,
Здобувши вічність за таку ціну.

Спасибі Вам, Андросюки рідненькі,
А сину – слава, слава і спокій.
Від Президента, України-Неньки
Низький уклін родині дорогій.

Микола Савчук 12.12.22

Матеріали підготували:

Андросюк Даніела, учениця 8 класу, Гімназії с. Якушів – філія Забродівського ліцею Забродівської сільської

Керівник: Петрук Тетяна Володимирівна, вчитель історії