Кобічук Олександр Миколайович

Народився Олександр 17 лютого 1982 року в Княжиках, у родині Катерини Сергіївни та Миколи Івановича Кобічуків. Ріс допитливим, любив навчатись. Хлопця цікавила історія, література. З 1988 по 1999 рік навчався Немиринецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11 класів працював у Немиринецькому заводі. Згодом, заочно навчався у Житомирському коледжі на юриста, але за фахом роботи не знайшлося.

24 липня 2015 року був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений на проходження військової частини В1670 рядовим солдатом. В період АТО брав участь у боях у Біловодському районі та поблизу м. Щастя.

Демобілізувався 29 жовтня 2016 року.

Від початку повномасштабного вторгнення ворога Олександр був мобілізований. Навідник 2 відділення 3 взводу 3 механізованого батальйону військової частини А 4773 старший солдат Кобічук Олександр Миколайович, залишаючись вірним присязі, 07.08.2023 року героїчно загинув, обороняючи рідну Батьківщину поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області. 

Похований у с. Топори Бердичівського району.

За бойові заслуги нагороджений медаллю “Учасник АТО”, відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, Подякою командира 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних запорожців.

За особистий внесок у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено медаллю “ За військову службу Україні”.

25 травня 2024 року в с. Княжики відкрито меморіальну дошку Кобічуку Олександру Миколайовичу.