Куций Іван
Йому не було й двадцяти років, зовсім юний, із відкритим серцем та щирою вдачею. Жорстока, невблаганна війна в перший же день повномасштабного російського вторгнення безжально скосила плани, мрії, задуми, надії на майбутнє, забрала молодий цвіт нації.
Народився Іван Куций 20 травня 2002 року в селищі міського типу Глибока (нині Чернівецького району Глибоцької територіальної громади) Чернівецької області. Зростав добрим, любив природу.
Після навчання був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України, яку проходив на Харківщині. Служив солдатом у підрозділі Військово-морських сил, брав участь в російсько-українській війні. Був кмітливим, відданим та відповідальним воїном.
Загинув Іван Русланович Куций 24 лютого 2022 року, у перший день військового вторгнення в Україну. Захисник поліг внаслідок вибухової травми під час ворожого артобстрілу.
Про смерть Івана Куцого стало відомо аж 15 квітня 2022 року. Поховали воїна-буковинця на кладовищі в рідному селищі. Родина, друзі, знайомі тяжко пережили таку несправедливу та передчасну втрату зовсім юного земляка, захисника України.
Указом президента України в 2022 році солдат Іван Куций за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Світла пам’ять про юного героя-захисника України назавжди залишиться в наших серцях. Буковинська поетеса Олена Рєпіна з Глибокої присвятила юному герою- земляку зворушливі поетичні рядки.
Змій мовив: зорі струшу –
Вийняли серце й душу.
Вийняли – не скорили,
Мало в дракона сили:
Ніч відступає зранку –
Шана Тобі, Іванку!
Як обійняти маму?
Як пригорнути пташку?
З рипом відкрились брами,
Доля ступила важко:
Плакала потай діва –
Скніла весна на ганку…
Постріл дістався зліва –
Царство Тобі, Іванку!
Скільки вже того цвіту
В землю пішло по світу…
Скільки ще того лиха
Нам по сусідству диха?
Дармо дракон сміється –
Меч йому біля серця!
Зорями небо – в рамку…
Слава Тобі, Іванку!
Герої
