Аршулік Віталій Леонідович

Волинянин Віталій Аршулік – Герой України

Аршулік Віталій Леонідович народився 9 серпня 1976 року у селі Новокотів Луцького району Волинської області.                     

В 1983 році пішов у перший клас Романівської середньої школи, яку закінчив у 1993 році.

Після закінчення школи вступив до Луцького державного технічного університету, де здобув спеціальність інженера-будівельника у 1998 році.

Трудову діяльність розпочав у АПО «Мрія» в 1998 році на посаді інженера-будівельника.

У 2000 році був призваний до лав української армії на строкову службу. Службу проходив у селі Старичі Львівської області та м. Рівне у військах зв’язку. Був нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну.

У 2001-2004 роках жив і працював за кордоном в Італії.

Після повернення працював в ПП «Укрбудсервіс», ТОВ «Західпромінвест», ЗАТ «Волиньтурист» на посаді інженера-будівельника. За сумлінну і добросовісну працю нагороджений грамотами і листами вдячності.

З 2016 року по 2021 рік працював за кордоном у Польщі.

З юних літ був відповідальним, совісним, справедливим. Дуже добрий, щирий, з усмішкою, завжди готовий прийти на допомогу. Мав багато друзів. Любив подорожувати. Працьовитий, прагнув все зробити своїми руками, всього навчитись – вмів будувати, оздоблювати, зварювати, кувати. Любив автомобілі. Першою і найулюбленішою, перебраною власними руками до останнього гвинтика, була батькова «Волинянка».

В перший день повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ, звернувшись до Луцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження військової служби. Службу проходив на посаді рядового гранатометника механізованого батальйону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого у Київській та Миколаївській областях. Про службу говорив мало і скупо, не ділився подробицями. Завжди казав: «В мене все добре». До останнього не знали, де воював.

Загинув 21 березня 2022 року у віці 45 років під час виконання бойового завдання в результаті ворожого обстрілу у населеному пункті Первомайське Миколаївського району Миколаївської області. Похоронений у селі Новокотів на місцевому кладовищі 27 березня 2022 року.

Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 14 квітня 2022 року № 240).

Неодружений.

Остання зустріч була 24 лютого. Прощаючись на рідному порозі, посміхнувся і сказав «Треба, мамо». І пішов… Таким і залишився в нашій пам’яті – усміхненим, впевненим у собі.

Леся Бондар

Пам’яті Аршуліка Віталія Леонідовича присвячується…

Це сталось ранньою весною,
Коли Ти, Друже, став Героєм!..
Залишилась без сина мати…
Сестра тепер немає брата…

В скорботі друзі, вся родина,
А Ти…Життя віддав за Україну!..
Воно обірвалось трагічно…
У нашій пам’яті Ти будеш жити вічно!!!

Пробач, ріднесенький, прости…
Так рано відійшов у засвіти…
Мусив до рук узяти зброю,
Щоб захистити нас, ГЕРОЮ!!!

Ніколи не забудемо! І не пробачимо!
Повір, за все буде заплачено!
Тож світла пам’ять тобі, дорогий земляче…
За упокій душі твоєї молимося, плачем…

Матеріали підготували:

Семенюк Аліна, учениця 10 класу Романівського ліцею Підгайцівської сільської ради

Науковий керівник: Магольон Жанна Анатоліївна, вчитель історії Романівського ліцею Підгайцівської сільської ради