Ігнатеско Дмитро Дмитрович
Він мав добре оплачувану роботу та квартиру в Італії. Та коли почалося повномасштабне вторгнення, не зміг всидіти за кордоном – повернувся додому. Дмитро Ігнатеско був етнічним молдованином, та вважав, що захищати Україну – його святий обов’язок. На жаль, життя захисника обірвала війна. Йому було 47 років.
Дмитро Дмитрович Ігнатеско (Руслан Степанович Молдован) народився 16 листопада 1976 р в селі Динівці Чернівецької області. Після закінчення Берестянської школи навчався в Ставчанському технікумі. Згодом проходив службу в Болграді на Одещині – у десантних військах. Після армії два роки пропрацював в правоохоронних органах.
Коли Дмитру виповнилось 23, виїхав до Італії. Там 18 років пропрацював садівником. Казав, що це робота душі, адже землю та сад треба любити, їм необхідна турбота. Улюбленою квіткою його була оксамитова троянда.
Про повномасштабне вторгнення Дмитро Ігнатеско дізнався 24 лютого 2022 року з італійського радіо. Одразу ж вирішив, що захищатиме Батьківщину від російської орди. Їхав 26 годин власним авто, перемотуючи в голові як плівку своє життя. Він розривався, бо одні рідні в Італії, інші – в Україні. Вперше за 15 років Дмитро запалив цигарку.
«Коли перетинав кордон, усі тікали з країни. Лише його авто заїхало в Україну», – пригадує мама захисника Клавдія Молдован.
До територіального центру комплектування Дмитро Ігнатеско пішов уже наступного дня по приїзді. Після двох тижнів навчань на одному з полігонів, вирушив боронити східні кордони. Служив у 68-й окремій єгерський бригаді імені Олекса Довбуша. Мав позивний Італієць.
Загинув старший сержант Дмитро Ігнатеско 11 серпня 2022 року в селищі Єгорівці Донецької області від ворожої міни, яка влучила в окоп. Захисника поховали на цвинтарі в селі Зелений Гай. У нього залишилися батьки і донька.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
Герої
