Стоцький Валерій Васильович

Валерій Васильович Стоцький народився 5 липня 1974 року в селі Нехворощ Житомирської області, де минули його дитинство та юність. Після закінчення Нехворощанської середньої школи здобув професію тракториста в Андрушівському ПТУ. Був доброю, щирою, життєрадісною та товариською людиною, мав багато друзів і завжди знаходив спільну мову з людьми. Любив футбол, цінував спілкування з близькими. Найбільшою гордістю для нього були дві доньки та дві онучки, яких він безмежно любив. Останні роки проживав разом із батьками та дбав про них, проявляючи турботу й повагу.

Коли Україна потребувала захисту, Валерій не залишився осторонь. У липні 2022 року він добровільно став до лав Збройних Сил України та розпочав службу у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Перед відправленням на фронт сказав батькам і сестрі слова, які стали відображенням його характеру та життєвої позиції: «Я повинен іти захищати свою Батьківщину, а не ховатися. Хто, як не я?». Побратими знали його за позивним «Циган» і поважали як порядного, надійного та мужнього воїна, який сумлінно виконував свій обов’язок.

12 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Опитне Покровського району Донецької області Валерій Стоцький потрапив під ворожий обстріл і отримав поранення, несумісні з життям. Він віддав найдорожче — власне життя — за свободу та незалежність України. У пам’яті рідних, друзів, побратимів і земляків Валерій назавжди залишиться мужнім Захисником, люблячим батьком і дідусем, доброю людиною з великим серцем.

Матеріали підготували:

Ємеліна Олена Сергіївна, дружина брата загиблого Героя