Нагорнюк Маркіян Ігорович

Портрет молодого покоління – Маркіян Нагорнюк

Нагорнюк Маркіян Ігорович народився 5 лютого 1992 року вже в незалежній Україні й віддав своє життя, щоб цю незалежність зберегти. Маркіян Нагорнюк – талановитий архітектор, відданий  побратим та відважний боєць – загинув у жорстоких боях на Донеччині, захищаючи «трасу життя» Бахмут-Лисичанськ.

Навчався в Луцькій гімназії № 4 імені Модеста Левицького. Пізніше вступив до Львівської політехніки. Дарія Олексіївна, мама Маркіяна, згадує, що у 9 класі підійшла до нього і запитала, що він думає робити з майбутньою освітою. Дарія Олексіївна каже, що син не мав високих балів, проте в один момент він вивчив усю математику та підтягнув інші предмети і вже потім з легкістю вступив до вишу.

Куратор групи, де навчався Маркіян, згадує про хлопця як про доброзичливого студента та зазначає, що він був фаховий архітектор і надійна людина. «У нього особливість була така, що він завжди посміхався, мав багато друзів. Його не можна було якимось сумним побачити», –  говорив куратор. У Маркіяна Нагорнюка залишилися чимало нездійснених проєктів, бо за 29 років неможливо встигнути все. Але цілком реально показати  взірець гідного життя, до якого всі ми маємо прагнути.

Навчаючись в університеті, він ніколи не просив допомоги з проєктами у свого тата, який за освітою теж архітектор. Лише після захисту, приїхавши додому, показував їх рідним. Завжди брав участь у багатьох проєктах і ніколи не засиджувався на одному місці. За своє життя встиг попрацювати в багатьох фірмах та розробити багато цікавих та красивих проєктів. Одним із таких є площа перед Замком Любарта, що у Луцьку.

У 2018 році самостійно пішов в армію. Служив у місті Тернополі. «Його хотіли взяти в президентську бригаду, але не взяли, тому що він дуже смішно марширував», – згадує мама Маркіяна Дарія Олексіївна.

«У центрі Харкова мріяв запроєктувати унікальну будівлю. Був надзвичайно захоплений красою природи Харківщини. Планував у Харкові оселитися й разом із коханою збудувати там школу. Маркіян у війську був неофіційно парамедиком. Надавав медичну допомогу побратимам під час боїв: накладав турнікети, зупиняв кров, знеболював уколом. Допомагав евакуйовувати поранених із поля бою. Вчився надавати першу медичну допомогу за кілька тижнів до початку великої війни. Хотів бути корисним. Маркіян тепло говорив про товаришів-побратимів і високо цінував свого ротного. І хоч за фахом він архітектор, та ще мріяв бути й конструктором літаків, пожежником, вивчав програмування, був із того покоління, яке не сприймає російської мови. Любив читати книжки. Вже коли воював, ми замість нього отримували посилку з книгарні. Грав на гітарі, любив мистецтво й історію. Бігав, плавав, катався на велосипеді, був гарний, щасливий, піклувався про своє здоров’я і мав багато планів», – написала про Маркіяна Нагорнюка на своїй фейсбук-сторінці Мирослава Балог, рідна сестра героя.

Маркіян обожнював їзду на велосипеді та походи в гори. Любив ходити туди сам на декілька днів. Інколи ходив з другом, але найчастіше сам. Йшов у будь-яку погоду та пору року. Рідні згадують, що майже з кожного походу він приносив додому камінець. Завжди любив ними милуватися. «Здається, що цими походами він готував себе до чогось…», – згадують сестра та мама Маркіяна.

У перший день війни Маркіян Нагорнюк склав у свій портфель найнеобхідніші речі, одягнув взуття, в якому мандрував горами, взяв прості робочі рукавиці з машини і пішов захищати Україну.

Маркіян ніколи не жалівся на умови, які були у нього на війні. Хоча часом вони були нестерпні. Вже після загибелі його побратими розповіли про те, де та як вони жили, як грілися вночі… Завжди казав рідним та близьким, що у нього все добре. Просив більше розповідати про їхнє життя.

Загинув лучанин 23 травня 2022 року поблизу населеного пункту Трипілля Донецької області під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України. Був призваний на військову службу по мобілізації у перший день вторгнення росії, 24 лютого. Третього червня 2022 року з ним попрощалися у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку, а поховали військовослужбовця на Алеї Героїв у селі Гаразджа.

Головнокомандувач ЗСУ В. Ф. Залужний нагородив Нагорнюка Маркіяна Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня (наказ Головнокомандувача ЗСУ від 12.07.2022 № 890) – посмертно.Старший солдат Нагорнюк Маркіян Ігорович Указом Президента України № 523 від 21 липня 2022 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня – посмертно.Маркіян Нагорнюк мав багато планів на життя. Він завжди рухався вперед, розвивав та удосконалював себе. Писав вірші, грав на гітарі, вивчав мови програмування, любив читати. «Головне в житті – це жити», – казав Маркіян. І він якраз жив, і отримував задоволення від життя, не дивлячись на те, що воно тривало лише 29 років…

Публікації у ЗМІ

Суспільне Луцьк:

Відеорепортаж «У Луцьку попрощалися з загиблим бійцем Маркіяном Нагорнюком»

https://www.youtube.com/watch?v=-GIniWuPIck

ПЕРШИЙ Канал соціальних новин, 3 червня 2022 р.:

Фоторепортаж «Дорогу встелили квітами: у Луцьку попрощалися з Героєм Маркіяном Нагорнюком»

https://pershyj.com/p-dorogu-vstelili-kvitami-u-lutsku-poproschalisya-z-geroyem-markiyanom-nagornyukom-57830

Волинь#infa, 01.06.2022:

Герої не вмирають: обороняючи Україну загинув лучанин

https://volyninfa.com.ua/news/volyn/2022/06/01/189137/

Фейсбук-сторінка Луцький ліцей #4 імені Модеста Левицького, 2 червня 2022 року:

https://www.facebook.com/profile/100063789213896/search?q=%D0%9D%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%8E%D0%BA%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D1%8F%D0%BD

армія inform, 22 липня 2022 року:

Президент відзначив українських захисників державними нагородами

https://armyinform.com.ua/2022/07/22/prezydent-vidznachyv-ukrayinskyh-zahysnykiv-derzhavnymy-nagorodamy-2/

Журнал Forbes Ukraine, 22 серпня 2022 року:

Тома Міроненко. «Розстріляне покоління. На війні гинуть майбутні творці, підприємці, мислителі. Що вони залишили по собі та як зберегти їхній спадок»

https://forbes.ua/inside/rozstrilyane-pokolinnya-na-viyni-ginut-maybutni-tvortsi-pidpriemtsi-misliteli-u-shcho-voni-virili-shcho-zalishili-po-sobi-ta-yak-zberegti-ikhniy-spadok-22082022-7830?fbclid=IwAR1Ru5GVl6omfvo2f8F099u-9YBv8U5_8yrAc31NSYwk7DFxwMAYiUbdJDY

Матеріали підготували:

Михальчук Юлія, Мельник Софія, учениці 8-Д класу комунального закладу «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького» Луцької міської ради»

Науковий керівник: Ковальчук Вікторія Андріївна, вчитель фізики та інформатики комунального закладу «Луцький ліцей № 4 імені Модеста Левицького» Луцької міської ради»