Борщ Вадим Валентинович

Дата народження:

16.03.1977

Дата загибелі:

31.08.2023 (46 років)

Місце народження:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Заудайка

Місце проживання:

Україна, Київська область, Броварський район, Гоголів

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Кліщіївка

Місце поховання:

Україна, Київська область, Броварський район, Гоголів

Військова служба:

Старший лейтенант, командир 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А0222, прикомандирований до 80-ої окремої ДШБ.

Позивний:

Банкір

Нагороди, відзнаки:

Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Нагрудний знак «За зразкову службу», Нагрудний знак «Знак пошани», Грамота оперативно-тактичного угрупування "Соледар".

Вадим Борщ народився 16 березня 1977 року в с. Заудайка, тодішнього Ічнянського району Чернігівської області. У 1982 році сім’я переїхала до районного центру, міста Ічні. Із 1984 по 1994 рік хлопець навчався в Ічнянській гімназії імені Васильченка, яку закінчив із золотою медаллю. Був здібним до наук, цілеспрямованим і наполегливим. У 1994 році вступив до Національної аграрної академії на спеціальність «Фінанси й кредит», а після навчання скрізь, де працював, займав керівні посади: у центральних офісах банку «Україна», Акціонерного комерційного банку «Альянс» та Українського промислового банку. Останнє місце роботи - Аграрна технологічна компанія, посада - заступник начальника фінансового відділу. (Так розповідає про сина батько, Валентин Петрович Борщ).

Місцем проживання сім’ї Вадима Валентиновича з 2008 року стало село Гоголів Великодимерської громади Броварського району Київської області.

24 лютого 2022р. Вадим привіз сім’ю (дружину, дочку та сина) в Ічню до батьків, а сам пішов до Ічнянського військкомату. А вже 19 травня 2022 року вступив до лав ЗСУ.

Вадим був людиною, яка поєднувала розум, силу, доброту, працьовитість, наполегливість, людяність, любляче серце й щедру душу. Бачив щастя в простих речах і завжди цінував те, що мав. Найбільшою мрією Вадима було щасливе дитинство його дітей і їхнє світле майбутнє на рідній землі. За це він був готовий віддати життя… (Зі слів дружини, Аліни Борщ).

«Вадим запам’ятався спокійним, врівноваженим, зговірливим учнем. Разом з тим, він умів бути наполегливим у відстоюванні принципових питань, мав свою точку зору, не піддавався сумнівним впливам. Я не була здивована, коли дізналася, що Вадим після повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ добровольцем. По іншому він не зміг би. Вадим мав авторитет і серед однолітків, і серед учителів. Це був здібний учень, вихована дитина. Царство Небесне та Вічна пам’ять справжньому Чоловіку, Воїну» (Зі слів класного керівника в 7-9 класах, Грицай Алли Олександрівни).

«Про Вадима Борща тільки позитивні спогади. Він був спокійним, вихованим та добрим хлопцем. Я сиділа за партою з ним пару років і ніколи ніяких конфліктів не було. Не віриться і досі, що його більше немає» (Зі слів однокласниці, Аліни Штанько (Сліпець)).

«Перше вересня 1984 року... Цього дня 36 першокласників уперше переступили поріг Ічнянської середньої школи № 1. Серед них - і Борщ Вадим, який дуже хвилювався, міцно тримався маминої руки. З перших днів навчання виявив великий інтерес до знань, особливо йому подобалась математика, що пізніше і вплинуло на вибір його майбутньої професії. Старанний, працелюбний, стриманий, наполегливий у досягненні своєї мети, Вадим відзначався відповідальністю, доброзичливістю, мав багато друзів. Таким назавжди в пам’яті залишиться мій перший учень, який був справжнім громадянином України й віддав своє життя, захищаючи її.

Слава Герою України! ( Зі спогадів першої вчительки, Ганни Анатоліївни Юденко).

Матеріали підготували:

Матеріали підготували:

Тищенко Злата та Пушкар Іван, учні 6-Б класу Ічнянської гімназії імені Васильченка,
Курдик Людмила Анатоліївна, класний керівник Ічнянської гімназії імені Васильченка,
Керівник: Грицай Алла Олександрівна, вчитель історії Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради Чернігівської області