Калаур Вадим Вячеславович

Дата народження:

17.04.1991

Дата загибелі:

22.04.2022 (31 рік)

Місце народження:

Україна, Рівне

Місце проживання:

Україна, Луцьк

Місце загибелі:

Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, Новотошківське

Місце поховання:

Україна, Рівненська область, Рівненський район, Костопіль

Військова служба:

57 омпбр імені кошового отамана Костя Гордієнка, старший стрілець 17-го батальйону 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 1-го механізованої роти

Нагороди, відзнаки:

медаль "За оборону рідної держави" (посмертно)

Калаур Вадим Вячеславович

Народився Вадим 17 квітня 1991 року у м. Рівне. Пізніше, разом з батьками, переїхав у м. Костопіль. Навчався в ЗОШ №6, м. Костополя, закінчив Костопільський будівельно-технологічний технікум за спеціальністю "столяр", "оператор ПЕОМ". Проходив службу в армії, м. Павлоград, внутрішні війська, 2009-2010 рр.

У 2014 р. проходив військову підготовку на Костопільському полігоні.

У 2015 р. одружився і переїхав у м. Луцьк. Працював столярем.

У 2016 р. записався до складу територіальної оборони Рівненської області.

У 2017 р. народився син - Роман.

Вадим був добрим, чесним, справедливим, завжди з посмішкою на обличчі, любив жартувати. Готовий був прийти на допомогу, безкорисливо. Мав "золоті" руки, намагався усе зробити, як він сам казав, ідеально і самостійно. У січні 2022 встигнув завершити ремонт у кімнаті сина. Був дбайливим, люблячим чоловіком і татом. Завжди в усьому допомагав мені, багато часу проводив із сином. Вже змалку навчав його, як користуватися різними інструментами, намагався прищепити любов до праці. Вмів смачно готувати. І взагалі, за що б не брався, все у нього виходило.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Вадим не міг стояти осторонь. Він казав:-"Хтось же має...Якщо всі будуть втікати і ховатися, ті москалі швидко до нас прийдуть". Не чекаючи повістки, відвізши мене і сина до батьків, сам поїхав у військкомат м. Костополя і записався до лав ЗСУ. Спочатку проходив навчання на Костопільському полігоні, потім у Кропивницькому. Там потрапив до 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка, його призначили старшим стрільцем 17 батальйону 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти. Виконував бойові завдання у м. Лисичанськ.

22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі смт. Новотошківське Луганської області, отримав поранення несумісні з життям.

До позицій наших захисників, підходив танк, мій чоловік взяв "Джавелін" і пішов проти нього, думав, що встигне його підбити, але, на жаль, загинув. 17 квітня у нього був День народження, а 22 квітня - День ангела і день смерті. Йому назавжди - 31.

29.04.2022 був похований на Костопільському кладовищі "Нове".

Посмертно був нагороджений медаллю "За оборону рідної держави".

Вадим пішов на війну, щоб його син зростав у вільній, незалежній країні, під мирним небом. Він віддав своє життя з вірою в серці, що Україна переможе і стане ще кращою, ніж була.

Вадим був, є і буде Героєм!

Кохаю, тебе, Масічок, навіки!💜