Завадський (Марчишин) Михайло Іванович

Дата народження:

11.04.1985

Дата загибелі:

31.03.2023 (37 років)

Місце народження:

Україна, Одеська область, Ізмаїльський район, Рені

Місце проживання:

Україна, Одеса

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Місце поховання:

Україна, Одеса

Військова служба:

Молодший сержант у складі десантно-штурмового підрозділу 36-ї бригади морської піхоти, з 2023 року кулеметник в 3-ій окремій штурмовій бригаді

Позивний:

Доцент

Нагороди, відзнаки:

Орден «3а мужність» ІІI ступеня, нагрудний знак "Сталевий хрест"

Михайло народився 11 квітня 1985 року в місті Рені. До війни професійно займався спортом, був чемпіоном України з пауерліфтингу.

На момент повномасштабного вторгнення Михайло був успішним бізнесменом, молодим батьком і зразковим сім‘янином. Здавалося життя тільки починається, але жахливі події 24-го лютого не залишили його байдужим і, вивізши свою сім’ю у безпечне місце, він взяв до рук зброю. Михайло був лідером. Тому біля нього одразу ж зібрався згуртований колектив однодумців, який пішов за ним до лав ЗСУ.

Вишкіли, навчання, виснажливі тренування і нарешті, 28-го червня 2022 року Михайло разом зі своїм колективом мобілізувався до лав 36-ої окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Збройних Сил України в/ч А2802 у Десантно-штурмову роту. Командування одразу помітило у Михайлові лідерські якості. У дуже короткий термін Михайло отримав звання молодшого сержанта та став командиром відділення десантно-штурмової роти.

За розум та широкий кругозір отримав позивний Доцент, але всі побратими називали його Лексус.

З жовтня 2022-го по січень 2023-го брав активну участь в обороні Донеччини, де отримав поранення і був представлений до першої бойової нагороди "Сталевий Хрест" і, ледве одужавши, за власним бажанням продовжив боронити Україну на посаді кулеметника у складі 3-ої окремої штурмової бригади, яка на той час знаходилась на одній з найважчих ділянок фронту - м.Бахмут.

31 березня 2023 року під час наступу ворога на ділянці міста Бахмут, побратими Михайла отримали поранення. Мужній воїн кинувся на допомогу товаришам і вивів з-під вогню 12 осіб. Коли він повернувся за 13-м своїм побратимом, прикриваючи його собою, потрапив під кулеметний вогонь противника. Група була врятована, але на жаль, ціною стало життя Михайла.

В Михайла залишилась дружина, маленька донечка та мати.

Поховали воїна в Одесі на другому християнському цвинтарі.

На фасаді будівлі школи № 3 в місті Рені відкрито меморіальну дошку на честь загиблого Михайла Завадського (Марчишина). Світлина Героя є на Алеї Слави в пам’ять про загиблих воїнів Ренійської громади.