Костючок Микола Олександрович

Микола Олександрович Костючок народився 24 листопада 1985 року в місті Ічні, Прилуцького району, Чернігівської області.  Середню освіту  здобув в Ічнянській гімназії імені Васильченка, яку завершив у 2003 році. Потім продовжив навчання у Ніжинському агротехнічному технікумі. Після закінчення навчання проходив військову службу в Житомирі, згодом заочно закінчив академію поліції. Його професійний шлях був тісно пов’язаний із захистом громадян – він працював дільничним у Ніжинському районному відділі поліції та мав звання старшого лейтенанта. Але служба в поліції була лише частиною його великої місії – він став на захист Батьківщини, був учасником АТО. У 2018 році свідомо обрав шлях воїна, підписавши контракт із Збройними Силами України. Отримав  більше десяти нагород.   Добросовісна,чесна, відповідальна Людина. Загинув 23 лютого 2025 року. На машину, якою везли боєприпаси, була скинута ворожа вибухівка. Це сталося на Сумщині поблизу Юнаківки.

28 лютого 2025 року, Ніжин зі сльозами на очах провів в останню путь свого захисника – Костючка Миколу Олександровича. Він був воїном, патріотом, справжнім сином України, який віддав своє життя за нашу державу.  Його життя згоріло, щоб запалювати сонце для наших ранків. Прощання з Героєм відбулося у Соборі Всіх Святих, де зібралися рідні, друзі, побратими, колеги та небайдужі мешканці міста. Відспівування пройшло у скорботній тиші, сповненій болю та втрати.  

Із спогадів сестри, Таміли Олександрівни: «Брат був надзвичайно добрим, роботящим чоловіком. Змалечку звиклий до праці, все вмів робити по господарству, допомагав і бабусі з дідусем. А ще дуже любив готувати, навіть такі непрості страви як голубці, млинці, котлети. Також любив рибалити. Непоправна втрата для всіх нас. В зажурі залишився і котик Тигрик, якого Коля привіз із під Куп’янська Харківської області».

Вірш «В пам’ять про брата»:

Ти – СВІТЛО, що в серцях не згасне,
Ти – Воїн, Брат, ГЕРОЙ війни 
Хоч шлях твій на землі вже згаслий,
Та кроки чутні у душі.

Ти жив у правді, без облуди,
Теплом нас зігрівав ти кожен день.
І навіть нині серед люду
Твій голос чутно крізь пісень.

Ти — СИЛА Віри та ВІДВАГИ,
Ти — ПРИКЛАД честі й доброти.
Ми пам'ятаєм, брате милий,
Твій подвиг — вічність - назавжди!

Дві громади, Ічнянська та Ніжинська  низько схиляють голови перед пам’яттю Миколи Костючка.

Його подвиг – це не лише біль утрати, а й нагадування про ціну свободи, яку Україна здобуває у боротьбі за незалежність.

Вічна пам’ять і шана Герою! Співчуття родині, близьким, друзям та побратимам.

Герої не вмирають!

Присвята Воїну від друга сім’ї, поета Віктора Ковальовського:

Сум навіть у повітрі, по кімнаті,
Колись його душа приходила сюди.
Портрет Миколи, квіти: небагато,
Кіт охоронець, біля фото на столі.

Він все чекає, дивиться у простір,
Миколу все чекає із війни.
А раптом зайде і зрадіють гості,
Мама подасть до столу теплі пироги.

Нажаль війна Миколу відібрала,
Загинув наш герой у цій війні.
А кіт чекає, чекають батько й мати,
Ніхто не допоможе їх біді...

Сум навіть у повітрі, по всій хаті,
Лиш стіл прощальний по його душі.
А він не йде, а кіт буде чекати,
Перебираючи всі спогади вісні...

Матеріали підготували:

Марина Афон, Алла Грицай, Віктор Ковальовський

Список використаних джерел

Матеріали Ічнянської міської ради, медіа матеріали Ніжинщини, спогади рідних та близьких