Цюрик Микола Володимирович

Солдат Микола Цюрик – Герой України

В Україні триває визвольна війна проти російських окупантів. Приблизно о 5:00 24 лютого 2022 року Україна прокинулася від гуркоту російських снарядів, які падали на українську землю, руйнуючи будинки, вбиваючи людей...

На захист України по тривозі встали ЗСУ, Нацгвардія, прикордонники, ДСНС, поліція, звичайні люди найрізноманітніших професій, які вступили до лав тероборони по всій Україні. Кожен, хто став на захист України – Герой!

Один з таких Героїв України, звичайний солдат, чий життєпис потребує особливої уваги – Микола Цюрик.

Народився 17 травня 1981 року в селі Грудки Камінь-Каширського району (нині – Камінь-Каширської міської об’єднаної територіальної громади) Волинської області. Закінчив загальноосвітню школу №2 міста, потім – професійно-технічне училище №4 за спеціальністю «тракторист». З 2000 по 2001 року проходив строкову службу у місті Вінниця.

Після закінчення строкової служби мешкав у місті Камінь-Каширський. Їздив на сезонні заробітки.

З початком війни на Сході, як військовозобов`язаний, був мобілізований до лав Збройних Сил України. У 2014-2015 роках проходив військову службу. Служив у танковому батальйоні 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А2331 (польова пошта В3938), місто Володимир-Волинський Волинської області), з 1 грудня 2014 року – у танковому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008 (польова пошта В0259), місто Володимир-Волинський Волинської області.

Протягом 2014-2015 років брав участь в антитерористичній операції на сході України. Микола служив на Миколаївщині в 3 механізованому батальйоні (розвідувально-диверсійна група). Пройшов запеклі бої в Іловайському котлі, Маріуполі, дивом залишився живим.

Після демобілізації повернувся додому, був зарахований до оперативного резерву першої черги, залишившись у списках рідного з’єднання вже як резервіст.

З початком широкомасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив механіком-водієм танкового взводу танкової роти танкового батальйону 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008 (польова пошта В0259), місто Володимир Волинської області).

З перших днів війни Микола Володимирович у складі механізованого батальйону вирушив на захист Київщини, дорогами якої вже сунули колони рашистів.

11 березня танкісти та піхотинці з Волині контратакували ворога у селі Наливайківка Бучанського району, знищивши кілька одиниць броньованої та колісної техніки загарбників та відкривши шлях до визволення селища Макарів. За спогадами побратимів, Микола Цюрик виявив у цьому бою виняткові мужність, героїзм, вольові якості. На жаль, наступна доба, 12 березня, стала для безстрашного воїна останньою – відбиваючи атаку ворога, Микола Володимирович дістав смертельних поранень внаслідок шквального артилерійського обстрілу. [4] Наш Герой дав можливість побратимам відступити, до останнього прикривав їх від ворога.

Бійця поховано 15 березня 2022 року на місцевому кладовищі у Камінь-Каширському. Чин відспівування здійснили у Храмі Святого Миколая м.Камінь-Каширського старший декан Камінь-Каширського району протоієрей Микола Смолярчук, декан любешівський Юрій Устимчук та декан старовижівський Іван Зеленко та інше духовенство.

Три дні (з 15 по 17 березня) були оголошені днями жалоби на території Камінь-Каширщини [2].

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 264/2022 від 20 квітня 2022 року солдату Цюрику Миколі Володимировичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). [5].

У 2022 році Камінь-Каширська міська рада ухвалила рішення про перейменування без зміни нумерації будівель вулиці й провулки. Одна з головних вулиць тепер носить ім’я нашого славного героя (вулицю Коніщука – на вулицю Миколи Цюрика).

В музеї створена експозиція «Слава Україні», де серед знімків загиблих краян є погляд скромного поліщука, солдата Миколи Цюрика - Героя України.

Наші військові сьогодні пишуть нову історію України, в якій більше не буде місця великоросам та іншим імперіалістам, що захочуть іти війною на нашу українську землю!

Трагічна реальність щодня вражає нас до глибини душі. Через війну в Україні ми стаємо учасниками і свідками того, як цвіт нашої нації сміливо виступив на боротьбу за мирне життя свого народу. І, на превеликий жаль, платить за це найвищу ціну.

Пам’ять та шана полеглим – це те, що ми повинні зберегти і пронести крізь роки, згадуючи про загиблих!

Спогади про Миколу Цюрика…

«Він ріс звичайним хлопчиною у простій родині. Але став Героєм для всієї України… Хотів жити, мати сім’ю, народити діточок, розпочав будівництво будинку. Але завершити дім йому вже не судилося… Про війну ніколи не розповідав. А я й не питав, щоб не ворушити болючі спогади…», — згадував молодший брат Володимир.

«Завжди був добрим, щирим, уважним, привітним», — написала в районній газеті про сусідка Ганна.

«Микола був доброю людиною, хорошим сином і помічником своїм батькам, трудолюбивим господарем. Це був вправний воїн та щирий українець, який понад усе прагнув жити в істинно вільній країні й поклав задля її незалежності й добробуту своє життя. Світла пам’ять про нього палатиме незгасимою свічкою у наших серцях, освітлюючи нам шлях до перемоги, якої він не дочекався, але доклав стільки зусиль для цього. Не маємо права забути Героя!», - секретар районної спілки ветеранів російсько-української війни «Побратим» Сергій Шумік.

Матеріали підготували:

Остапчук Ангеліна, учениця 10 класу ЗЗСО «Камінь-Каширський ліцей»№2 Камінь-Каширської міської ради

Науковий керівник: Войчик Людмила Степанівна, вчитель історії ЗЗСО «Камінь-Каширський ліцей»№2 Камінь-Каширської міської ради