Литвинчук Олег Степанович

Волинянин Литвинчук Олег Степанович

На момент загибелі Олегу було 32 роки.

Народився майбутній герой України в селищі Любешів, Камінь-Каширського району, Волинської області 17 вересня 1990 року. Навчався в Любешівському навчально-виховному комплексі. Після закінчення 9-го класу вступив до місцевого профтехучилища де навчався за спеціальністю маляр-штукатур.

Олег зростав і виховувався в багатодітній родині. У батьків їх усіх було десятеро: шестеро братів і чотири сестрички. Тож змалечку всі привчені до спільної роботи, до того, що усім треба ділитися й піклуватися один про одного. Саме таким був Олег – добрим, спокійним, безвідмовним у допомозі іншим. Після закінчення школи відразу влаштувався на роботу. Адже постійно старався заробляти власну копійку.

Нелегкі життєві випробування торкнулися їхньої великої сім’ї у 2008 році. Тоді відійшли у Вічність тато і мама. Без батьків лишилися юні, молоді десятеро дівчат та хлопців. І після такої страшної втрати вони ще більше зблизилися між собою.

Спочатку до війська пішов один зі старших Михайло. А влітку до місцевого військового комісаріату викликали обох найменших у сім’ї – Сергія й Олега. «Коли ми прийшли, то нам сказали обирати, хто із нас піде служити. І Олег відразу рішуче заявив, що це буде він, мовляв, старший за мене. Але таку ідею вже виношував давно, бо він любив Україну», - розповідає молодший брат Сергій.

Зібравши речі, Олег вирушив у дорогу. Чотири місяці був на одному із військових полігонів. Постійно виходив на зв'язок до рідних, друзів, яких у нього було дуже багато.

28 грудня Олег разом із побратимами вирушили в далеку дорогу – у саме пекло війни. «Ми з ним були постійно на зв’язку. 31 грудня написав, що вже йде на позицію. Було це в районі Бахмута. Відтоді ми більше не отримували повідомлень», - із невимовним болем каже брат Сергій.

А вже 1 січня, як згодом сповістили рідних, Олег загинув під час артилерійського обстрілу на території Донецької області. Перший бій першого дня нового 2023 року виявився для нього останнім – Олег став янголом у камуфляжі…

Поховали героя під традиційний військовий реквієм – трикратний залп. Тепер Олег там, де немає ні болю, ні страждань. [1].

Вірш Миколи Савчука про Олега

Я просто в ступорі і валиться все з рук,
Не до роботи тут, коли такі новини.
Олег загинув під Бахмутом, Литвинчук,
Яке ж то горе для громади і родини.

Тут що не день, то гірка з фронту новина,
Вже з настороженістю в завтра я дивлюся,
Яких сюрпризів принесе для нас війна,
А про погане щось і думати боюся.

Олеже, згинув ти у першому бою,
Віддав життя своє за вільну Україну!
Незаплямовану і чисту честь свою,
Поклав за рідний край і нашу Батьківщину.

Тепер ім’я твоє у ареолі слави
І на скрижалях вже твій подвиг бойовий.
Тобі подяка від людей і від держави,
Та краще б ти прийшов здоровий і живий…

Микола Савчук 04.01.23. [2].