Ліщук Юрій Анатолійович

Юрій Ліщук вірний присязі

Ліщук Юрій Анатолійович – людина, яка палко любила рідну землю, українець, який з першого дня повномаштабного вторгнення російських окупантів став на захист рідної землі, бо вважав найголовнішим обов’язком кожного громадянина захищати Вітчизну. Рішення чоловіка підтримав його брат Самчук Тарас, військовий медик.

Юрій Ліщук народився 20 січня 1983 року в селі Старі Кошари Ковельського району Волинської області.                                                       З 1990 до 2000 року навчався у загальноосвітній школі І -ІІІ ступеня села Старі Кошари Ковельського району, потім здобув кваліфікацію водія категорії В і С у ДОСАФі.

3 травня 2001 року юнака було призвано на строкову військову службу, яку проходив у військах зв’язку поблизу села Старичі Львівської області. Звільнився в запас 6 листопада 2002 року.

Трудовий шлях Юрія Ліщука розпочався у супермаркеті “Слайга” на посаді охоронця. Спробував юнак і заробітчанського хліба за кордоном. Юрія відзначали як дисциплінованого, відповідального, сумлінного працівника роботодавці ФОП “Фалько“, де чоловік працював на посаді водія-експедитора.

Юрій 5 вересня 2004 року створив сім’ю. У подружжя народилось троє діточок: дві доньки і син. Родина велика, дружна для Юри була сенсом життя.      

24 лютого 2022 року рядовий Ліщук Юрій Анатолійович отримав повістку, а 25 лютого прибув у військову частину і був зарахований до списків особового складу 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. У складі військової частини А1008 на посаді водія брав участь у стримуванні агресії російської федерації проти України на території Миколаївської та Харківської областей. Незмінним завжди був склад групи, в якій був Юрій: командир, зв’язківець, водій.

Посеред пишного буяння весни в Старі Кошари прилетіла страшна звістка, що жорстока війна без жалю забрала життя воїна, мужнього захисника, сина, чоловіка, батька. Вірний присязі, у війні з московською ордою за суверенітет та волю України Юрій Ліщук загинув 11 травня 2022 року в результаті ворожого ракетного обстрілу, отримавши вибухову травму, під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі населеного пункту Краснопавлівка Ізюмського району Харківської області. Юрій віддав найдорожче, що є в кожного, - життя, своє життя, для того, щоб інші могли жити далі/

13 травня 2022 року «на щиті» повертався Герой додому. Живими квітчастими килимами вистелено було дорогу земляка до рідного дому. Односельці навколішки, створивши живий ланцюг, зустрічали свого відважного воїна. А наступного дня відбувся чин похорону. Віддати шану полеглому захиснику та піднести молитви до Бога разом зі скорботною громадою села прибув 21 священник. Поховали Юрія Ліщука на місцевому кладовищі в Старих Кошарах з усіма військовими почестями.

В пам’яті всіх, хто знав Юрія, він залишиться завжди усміхненим, життєрадісним. Юрій Ліщук був справжнім патріотом своєї країни, люблячим батьком своїй родині та спортсменом від душі [2].

30 червня 2022 року Ліщука Юрія Анатолійовича Указом Президента України В.Зеленського за № 460 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[3].

Герої не вмирають!