Макаров Василь Васильович

Деревок. Волинь. Василь Макаров – мужній захисник

Можна знищити стіни, але неможливо
знищити дух наших воїнів, дух усієї країни - Володимир Зеленський

Неможливо не погодитися з глибокою мудрістю, що криється у словах нинішнього Президента. Терени нашої славної України – це ті землі, що споконвіків витоптувалися набігами ворожих військ, а тому й стали уже давно закривавленим полем смертельних боїв. А скільки глузливих принижень та дошкульних насмішок зазнала наша славна держава! Саме тому, змордована довгими війнами за свою вікову історію, рідна Україна неодноразово закликала відданих синів та дочок стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишилися не почутими. Мужні та непохитні українці, перемагаючи власний страх поглянути в бездонні очі смерті, сміливо вступали в кривавий бій та, на превеликий жаль, не завжди з нього поверталися…

Неймовірно складно було раніше, та чи стало легше нині? Боротьба за незалежність України продовжується. Смертоносна війна проти безжальних російських окупантів забрала величезну кількість життів. На моїй рідній українській землі, на превеликий жаль, гинуть наші патріоти – добровольці та воїни Збройних сил України. Один із них - мій земляк - Макаров Василь Васильович. «Наш рідний Герою, вічна тобі шана, спочивай у Царстві Небеснім. Ти віддав своє життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність, за спокій сердець та за майбутнє кожного українця. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в пам’яті тих, хто їх любив», – написав двоюрідний брат Анатолій на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.

Василь Васильович Макаров народився 07 березня 1975 року (фото 1, додаток 1) в с. Новомихайлівка Кущевицького району Краснодарського краю Російської федерації в українській сім’ї.

У 1982 році був зарахований учнем 1 класу Деревківської восьмирічної школи. У 1990 році вступив до Любешівського СПТУ-25, де здобув професію -майстер сільського будівництва. В 1993 році був призваний на строкову військову службу, виконував обов’язки старшого механіка–водія. Після армії освоїв професію електрозварювальника в одному із Луцьких професійно-технічних училищ. Незабаром створив сім’ю. Завжди був мудрим порадником та другом синові Сергію та доньці Анастасії. Відчуваючи почуття особистої відповідальності за долю своєї сім’ї, родини та держави, Василь Васильович став на захист державних інтересів країни ще в період проведення АТО. Отже, для воїна-патріота, воїна-героя війна розпочалася не 24 лютого 2022 року, а ще в далекому 2014 році. А 26 квітня 2022 року на військову службу призваний першим відділом Луцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волинської області. Сержант Василь – заступник командира бойової машини – навідник оператор механізованого відділення, виконував завдання у районі проведення бойових дій на території Донецької та Луганської областей. «Він був веселим, життєрадісним, душа компанії, завжди знав, як підняти настрій. Про свою службу в лавах ЗСУ ніколи не розповідав, - каже сестра Людмила. - Вася завжди говорив, що в нього все добре, хоча я відчувала, що не завжди було все так гладко».

За час служби боєць був нагороджений медаллю за жертовність і любов до Україні (11.05 2020 року) (фото 2, додаток 2), пам’ятною відзнакою «За мужність» (04.09.2015 року) (фото 3, додаток 2), нагрудним знаком «Ветеран війни»(фото 3, додаток 3) та «Учасник бойових дій»(фото 4, додаток 3), пам’ятним нагрудним знаком ЗСУ «Учасник АТО» (фото 5, додаток 3), відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (фото 6, додаток 3) і посмертно Грамотою пошани та скорботи (24.09.2022 року) (фото 7-8, додаток 4).

24 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання на території Харківської області обірвалося земне життя Василя Макарова.

29 вересня 2022 року в рідному селі Деревок Камінь-Каширського району Волинської області родичі, друзі та всі небайдужі односельчани провели в останню дорогу відчайдушного Героя Василя Васильовича Макарова, який віддав своє життя за мирне майбутнє України, за кожного з нас.

Хоча з болючого моменту загибелі відчайдушного захисника пролинули місяці, все ж розповіді про героїчні подвиги Василя Васильовича зринають з уст усіх небайдужих і по сьогоднішній день. Щоразу, згадуючи про трагічну долю нашого земляка та усіх захисників, дуже важко стримувати сльози. Проте, як би гірко нам не було, ніколи не забуваймо про тих, хто смертельно пораненими птахами відлинули у Вічність. Скільки б часу не пройшло, ми, нинішнє покоління, повинні глибоко шанувати героїв, зберігаючи пам'ять про них.

Адже саме завдяки таким вірним синам та донькам неньки-України, у рідній та, головне, вільній державі майорить синьо-жовтий стяг як символ духовної незламності нашої могутньої нації. І нехай фраза «єдина та неподільна Україна» глибоко укоріниться у свідомості, стане життєвим кредом кожного свідомого українця. Завжди пам’ятаймо, що ми - єдині, що перемога буде за нами, адже іншого шляху у нас немає.

СЛАВА! СЛАВА! СЛАВА!