Грищенко Станіслав Валерійович

Дата народження:

09.02.1988

Дата загибелі:

15.04.2023 (35 років)

Місце народження:

Росія, Ростовська область, Тацінський район, Жирнов

Місце проживання:

Україна, Сумська область, Конотопський район, Обтове

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Місце поховання:

Україна, Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Лукнів

Військова служба:

Десантно-штурмові війська, солдат, водій

Позивний:

Гепард

Нагороди, відзнаки:

Орден «За мужність» 3 ступеня (Посмертно: 30.10.2023)

Грищенко Станіслав Валерійович народився 9 лютого 1988 року у селищі Жирнов, Ростовської області РРФСР. У 1990 році переїхав із батьками до України с. Лукнів тодішнього Коропського району (нині Новгород - Сіверський рн.), Чернігівської області. Дошкільний заклад освіти та школу відвідував саме в с. Лукнів. По завершенню 9 класів у 2003 році вступив до "Реутинського аграрного професійного ліцею", де навчався будівельній справі. Не завершивши навчання у ліцеї, поїхав працювати: спочатку до столиці, а згодом і за кордон. Повернувся до України.

У 2006-2007 роках проходив строкову військову службу. До повномаштабного ворожого вторгнення Станіслав разом із сім'єю проживав у селі Обтове на Кролевеччині.

31 серпня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України другим відділом Конотопського РТЦК та СП, аби зі зброєю в руках стати на захист рідної землі. "Коли отримав повістку, не ховався, а одразу ж пішов на війну...", - розповіла мама воїна Жанна Володимирівна. Військову підготовку Станіслав проходив із 31 серпня до 6 січня у м. Житомир. Ніс службу у підрозділі десантно-штурмових військ ЗСУ, легендарної 77-мої окремої аеромобільної бригади, 4 батальйону, 11 роти. Був водієм спецтехніки.

7 січня 2022 року у складі батальйону був направлений на виконання бойового завдання у напрямку м. Соледар. Тут Станіслав перевозив боєприпаси з м. Горіхів до Соледару.

Із 10 по 30 березня виконував бойові завдання в районі населених пунктів Лиман та Часів Яр.

Із 30 березня боронив Україну у напрямку населеного пункту Бахмут: підвозив боєприпаси, евакуйовував місцевих жителів і поранених побратимів, надавав першу допомогу...

Станіслав намагався регулярно тримати зв’язок із найдорожчими людьми, дзвонив, коли випадала така можливість. Але остання розмова (14 квітня 2023р.) була дуже короткою – в районі Бахмута були страшні обстріли. В цей день Станіслав вивозив людей з-під вогню...

- Сказав: «Люблю, цілую… І попрощалися…», – згадує останні слова сина Жанна Володимирівна.

15 квітня 2023 року (про це вже матері розповіли побратими) Станіслав Грищенко вивіз із поля бою поранених хлопців. Потім – знову туди, в саме пекло.

Нажаль, 15 квітня 2023 року в районі населеного пункту Бахмут наш захисник загинув, у результаті ворожого артилерійського обстрілу та стрілецького бою з противником.

Поховали Воїна 20 квітня 2023 року на кладовищі рідного Лукнова під оркестровий Гімн України та прощальні постріли почесної варти.

Наш захисник нагороджений орденом «За мужність» 3 ступеня (Посмертно: 30.10.2023).

У героя залишилась мама, молодша сестра, дружина і маленький син.