Данилевич Роман Миколайович

Солдат з Ковельщини - Данилевич Роман Миколайович

Над садами і домівками села Облапи далеко розноситься тужлива мелодія:

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині…

Мальовниче волинське село Облапи ясним осіннім днем зустрічало свого односельчанина Данилевича Романа Миколайовича, який загинув в Іловайському «котлі», захищаючи рідну державу.

Утворивши живий коридор, жителі Облап на колінах віддавали останню шану своєму односельчанину. Домовину з його тілом на плечах несли друзі і товариші загиблого героя. Роман повертався в рідне село не так, як мріяли його батьки, дружина з донькою, друзі…

24 серпня 2014 року від осколкового поранення в легені в районі Кутейникового , потрапивши під шалений артобстріл регулярних російських військ, Данилевич Роман Миколайович загинув, залишивши у вічному сумі і скорботі рідних та улюблену донечку Іванну. Родина Данилевичів два тижні шукала тіло Романа в моргах Старобешевого, Волновахи, Мелітополя та Маріуполя, доки душа його змогла упокоїтися з миром.

Роман Данилевич народився 10 листопада 1980 року у сім’ї Миколи та Людмили Данилевичів. Рівно через рік і один місяць щедрий лелека приніс щасливим батькам ще синочка, а Романові – братика Віталія, якого Рома дуже любив. Вони були всюди нерозлучні і дуже дружні: у школу – разом, на риболовлю – разом, в ліс по гриби – разом…

Віталій тяжко сприйняв втрату старшого брата, який у квітні 2014 року був мобілізований до Збройних сил України. Служив оператором – топогеодистом 51 –ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

«Говорили, що в Іловайську було шість батальйонів, але насправді у цих батальйонах налічувалось по кілька десятків людей. Знову ж таки згодом прийшов батальйон « Миротворець» чисельністю 83 бійці. Це вже було щось, і ми могли планувати якісь бойові дії» [1, с.197].

Поринаючи в минуле Віталій Данилевич згадує: «Для мене Роман завжди був великим авторитетом, і хоча я ростом вищий за нього був, завжди прислухався до його порад і думок. Мені було цікаво з ним».

А мама, Людмила Леонтіївна Данилевич, пам’ятає сина уважним, лагідним і ніжним, добрим помічником у господарстві, працьовитим.

«Жодного дня народження, свята 8 Березня чи професійного свята не було, щоб Роман не привітав, не подарував квіти чи подарунок», - ледве стримуючи сльози, розповідає вона.

Відповідальним у своїх вчинках, серйозним хлопець був завжди. Він рано одружився, любив дружину Олю. А як він радів появі донечки Іванки, яку любив безмежно!

Наполегливо вчився професії і став хорошим спеціалістом. Працював у Луцькій фірмі «Сантехмонтаж БУ – 536». Мав 6-й розряд електрозварювальника. Хлопець обрав мирну професію – облаштовувати людям житло, мав справжній чоловічий характер, завжди тримав слово.

Побратими Романа згадують про нього з теплом, сумуючи, що втратили вірного і надійного товариша. Він був сміливий і мужній, нічого не боявся, з ним було не страшно йти в бій. Кожен знав, що у тяжку хвилину Рома підставить своє плече і допоможе.

А як він співав! Відкритий, чесний, справжній син свого батька – ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році.

Роман ніколи не думав, що війна увірветься в нашу мирну Україну. Але коли «руські брати» посягнули на цілісність України, він, як тисячі інших молодих людей, попри сльози матері, вмовляння батька у квітні 2014 року вирушив на Схід. «Бо якщо не ми, то хто?» - любив повторювати він. Тому і пішов у числі перших. А першим – найтяжче…

Маючи проблеми із здоров’ям, Роман відмовлявся полиши службу, на вмовляння мими відповідав: «Мам, ти розумієш, що я після того, як залишу тут своїх побратимів не зможу далі жити. Розумієш , мамочко? Куди мої хлопці – туди і я».

9 вересня 2014 року… Жителі села Облапи прощаються зі своїм земляком, славним сином їхнього села, який віддав молоде життя за те, щоб над Україною було мирне небо, щоб українці могли вільно жити у своїй державі.

Але Герої не вмирають! Пам’ять про Романа вічно житиме в серцях його земляків, в серцях українців. У рідному селі Облапи іменем Романа Данилевича названо вулицю. 4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені в захисті державного суверенітету, нагороджений орденом « За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).  У жовтні 2015 року при вході до Облапської школи (тепер Облапський ліцей) було урочисто відкрито пам’ятну меморіальну дошку на честь загиблого односельчанина Романа Данилевича Так селяни вшановують своїх героїв, які віддали життя за незалежність України.