Самарчук Олексій Вікторович

Холодний вітер з Азову

25 грудня 2023 року вписало чергову трагічну сторінку в історію боротьби українського народу за збереження власної державності. В цей величний та святковий день, Різдва Христового, трагічно обірвалось життя нашого юного Героя - Самарчука Олексія Вікторовича.

Олексій народився 20 лютого 1999 року в селі Запілля Любомльського району в родині Тетяни Анатоліївни та Віктора Григоровича Самарчуків. Протягом 2005 – 2013 років навчався в Запільському ЗЗСО І – ІІ ступенів. В 2014 році, у зв'язку із переїздом батьків на проживання в місто Любомль, дев'ятий клас закінчував в Любомльському ЗЗСО І – ІІІ ступенів № 2. Після його завершення продовжив освіту в Любомльському професійному ліцеї по спеціальності «маляр - штукатур», який закінчив у 2017 році.

В цей же час Олексій потрапив в складні життєві обставини в наслідок, яких він втратив родинний зв'язок із батьками. Його опікуном до повноліття стала бабуся Клекоцюк Галина Семенівна. Не зважаючи на складне дитинство Олексій залишився доброю та чуйною людиною. З повноліттям в нього сформувались чіткі та правильні життєві пріоритети, що полягали у самовіддачі на користь своїх рідних та близьких.

Молодий чоловік дуже любив спорт та постійно підтримував гарну фізичну форму. Ця пристрасть та бажання допомогти Україні в складний час сприяла його рішенню присвятити себе захисту Батьківщини та військовій справі, вступивши в лави Збройних сил України на контрактну службу.

Військову присягу він прийняв 13 жовтня 2022 у першому відділі Ковельського РТЦК та СП міста Любомль .

26 грудня 2022 був зарахований до особового складу військової частини А - 1008 міста Володимира на посаду «оператор радіо-телефоніста».

5 березня 2023 був переведений на навчання у військову частину А-4667, 42 механізованої бригади на аналогічну посаду. Після цього його підрозділ був передислокований для злагодження на військовий полігон в Івано-Франківській області. Саме там у нього з'явилась мрія потрапити до легендарного добровольчого батальйону «Азов».

Після завершення навчання, 3 травня 2023 року, був переведений у резервну роту, місцем дислокації якої було село Дубровиця Львівської області.

Під час служби Олексій зустрів своє кохання, а 9 червня 2023 року він одружився. Його наречену звуть Вікторія Капітанюк.

24 червня 2023 Олексій був передислокований до Полтавської області у тренувальний табір військової частини А-4667. Після тренувань та злагодження його підрозділ приступив до виконання бойових завдань неподалік міста Лиман Донецької області до 23 липня 2023 року, після завершення яких вийшов на ротацію.

На підставі поданого ще у березні рапорту, 24 липня 2023 він був звільнений з лав ЗСУ та переведення на службу в Національну гвардію України. Для підвищення професійної і бойової кваліфікації його направили на навчання в місто Кропивницький.

26 серпня 2023 його мрія збулась і Олексій був зарахований на військову службу у Національну гвардію України, до 12 бригади військової частини 3057, у батальйон спеціального призначення "Азов" - на посаду «гранатометник». В новому підрозділі він отримав псевдо «Бліц». Після закінчення виснажливих тренувань його частина була передислокована в Донецьку область селище Ярове.

Саме звідти його підрозділ постійно виходив на виконання важливих бойових завдань. 25 грудня 2023 року в Серебрянському лісництві, неподалік населеного пункту Діброва Сєверодонецького району, його відділення, перебуваючи на «нулі», потрапило під потужний мінометний обстріл. Олексій знаходився в укритті разом із побратимом на псевдо «Албанець». Одна з мін випущена «орками» вибухнула неподалік від них, а її уламки гострими лезами впились в тіла захисників. Поранення отримані воїнами виявились несумісними із життям.

Побратими тепло відкликались про нашого Олексія: «Бліц» був хоробрим та відважним воїном. Він завжди мотивував нас на неординарні вчинки... Я його ніколи не забуду.»

За військову доблесть та самопожертву в ім'я українського народу та Батьківщини командування його військової частини порушило клопотання про нагородження Самарчука Олексія Вікторовича орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Поховання Героя відбулось в рідному селі Запілля Любомльської ОТГ Ковельського району 31 грудня 2023 року.

На прощання з Олексієм прийшли всі жителі села та навколишніх населених пунктів. Поряд із тілом Олексія стояла його кохана дружина Вікторія, яка носить під серце ще одну його мрію - немовля. Тіло загиблого Героя супроводжувала Почесна варта із його улюбленого підрозділу «Азову», а поряд із державними стягами майоріли і хоругви добробату.

Потужним і патріотичним було спільне виконання «Молитви українського націоналіста», а холодний вітер із Азову рвучко підіймав приспущені прапори символізуючи про продовження кривавої битви за незалежність Батьківщини до – повної ПЕРЕМОГИ.

Матеріали підготували:

Якимук Віталіна, учениця 9 класу Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району

Науковий керівник — Якимук Ярослав Іванович, вчитель історії Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району